Isaia (اشعياء) 33

SMITH VAN DYKE	Біблія
1 ويل لك ايها المخرب وانت لم تخرب وايها الناهب ولم ينهبوك. حين تنتهي من التخريب تخرب وحين تفرغ من النهب ينهبونك.	1 Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть.
2 يا رب تراءف علينا. اياك انتظرنا. كن عضدهم في الغدوات. خلاصا ايضا في وقت الشدة.	2 Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути!
3 من صوت الضجيج هربت الشعوب. من ارتفاعك تبددت الامم.	3 Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч.
4 ويجنى سلبكم جنى الجراد. كتراكض الجندب يتراكض عليه.	4 І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї.
5 تعالى الرب لانه ساكن في العلاء. ملأ صهيون حقا وعدلا.	5 Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом.
6 فيكون امان اوقاتك وفرة خلاص وحكمة ومعرفة. مخافة الرب هي كنزه	6 Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом.
7 هوذا ابطالهم قد صرخوا خارجا. رسل السلام يبكون بمرارة.	7 Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть.
8 خلت السكك باد عابر السبيل. نكث العهد رذل المدن لم يعتدّ بانسان	8 Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди — ніщо у нього.
9 ناحت ذبلت الارض. خجل لبنان وتلف. صار شارون كالبادية. نثر باشان وكرمل	9 Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в’яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя.
10 الآن اقوم يقول الرب. الآن اصعد الآن ارتفع.
11 تحبلون بحشيش تلدون قشيشا نفسكم نار تاكلكم.
12 وتصير الشعوب وقود كلس اشواكا مقطوعة تحرق بالنار	12 Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять.
13 اسمعوا ايها البعيدون ما صنعت واعرفوا ايها القريبون بطشي.	13 Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу!
14 ارتعب في صهيون الخطاة. اخذت الرعدة المنافقين. من منا يسكن في نار آكلة. من منا يسكن في وقائد ابدية.	14 Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум’я вічного?
15 السالك بالحق والمتكلم بالاستقامة الراذل مكسب المظالم النافض يديه من قبض الرشوة الذي يسد اذنيه عن سمع الدماء ويغمض عينيه عن النظر الى الشر	15 Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, —
16 هو في الاعالي يسكن. حصون الصخور ملجأه. يعطى خبزه ومياهه مأمونة	16 він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне.
17 الملك ببهائه تنظر عيناك. تريان ارضا بعيدة.	17 Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю.
18 قلبك يتذكر الرعب. اين الكاتب اين الجابي اين الذي عدّ الابراج	18 Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти?
19 الشعب الشرس لا ترى. الشعب الغامض اللغة عن الادراك العييّ بلسان لا يفهم.	19 Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним.
20 انظر صهيون مدينة اعيادنا. عيناك تريان اورشليم مسكنا مطمئنا خيمة لا تنتقل لا تقلع اوتادها الى الابد وشيء من اطنابها لا ينقطع.	20 Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься.
21 بل هناك الرب العزيز لنا مكان انهار وترع واسعة الشواطئ. لا يسير فيها قارب بمقذاف وسفينة عظيمة لا تجتاز فيها.	21 Бо там Господь для нас величний, — замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде.
22 فان الرب قاضينا. الرب شارعنا. الرب ملكنا هو يخلّصنا.	22 Бо Господь — суддя наш; Господь — наш законодавець; Господь — цар наш; він спасе нас.
23 ارتخت حبالك. لا يشددون قاعدة ساريتهم لا ينشرون قلعا. حينئذ قسم سلب غنيمة كثيرة. العرج نهبوا نهبا.	23 Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати.
24 ولا يقول ساكن انا مرضت. الشعب الساكن فيها مغفور الاثم	24 Ніякий мешканець не скаже: я — хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.