Evangelho segundo São Lucas 9

SAGRADA BIBLIA	Біблія
1 Reunindo Jesus os doze apóstolos, deu-lhes poder e autoridade sobre todos os demônios, e para curar enfermidades.	1 Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,
2 Enviou-os a pregar o Reino de Deus e a curar os enfermos.	2 і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.
3 Disse-lhes: Não leveis coisa alguma para o caminho, nem bordão, nem mochila, nem pão, nem dinheiro, nem tenhais duas túnicas.	3 Він до них промовив «Нічого не беріть у дорогу ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.v
4 Em qualquer casa em que entrardes, ficai ali até que deixeis aquela localidade.	4 В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.
5 Onde ninguém vos receber, deixai aquela cidade e em testemunho contra eles sacudi a poeira dos vossos pés.	5 А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.»
6 Partiram, pois, e percorriam as aldeias, pregando o Evangelho e fazendo curas por toda parte.	6 І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.
7 O tetrarca Herodes ouviu falar de tudo o que Jesus fazia e ficou perplexo. Uns diziam: É João que ressurgiu dos mortos; outros: É Elias que apareceu;	7 Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,
8 e ainda outros: É um dos antigos profetas que ressuscitou.	8 інші — що Ілля явився, а ще інші, — що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.
9 Mas Herodes dizia: Eu degolei João. Quem é, pois, este, de quem ouço tais coisas? E procurava ocasião de vê-lo.	9 Ірод сказав «Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую «І намагався побачити його.
10 Os apóstolos, ao voltarem, contaram a Jesus tudo o que haviam feito. Tomando-os ele consigo à parte, dirigiu-se a um lugar deserto para o lado de Betsaida.	10 Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.
11 Logo que a multidão o soube, o foi seguindo; Jesus recebeu-os e falava-lhes do Reino de Deus. Restabelecia também a saúde dos doentes.	11 Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.
12 Ora, o dia começava a declinar e os Doze foram dizer-lhe: Despede as turbas, para que vão pelas aldeias e sítios da vizinhança e procurem alimento e hospedagem, porque aqui estamos num lugar deserto.	12 День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть «Відпусти людей хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.»
13 Jesus replicou-lhes: Dai-lhes vós mesmos de comer. Retrucaram eles: Não temos mais do que cinco pães e dois peixes, a menos que nós mesmos vamos e compremos mantimentos para todo este povo.	13 А він їм каже «Дайте ви їм їсти.» Ті відповіли «У нас усього п’ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.»
14 {Pois eram quase cinco mil homens.} Jesus disse aos discípulos: Mandai-os sentar, divididos em grupos de cinqüenta.	14 Було бо їх яких п’ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів «Розсадіть їх гуртами по п’ятдесят приблизно.»
15 Assim o fizeram e todos se assentaram.	15 Вони так зробили й усіх розсадовили.
16 Então Jesus tomou os cinco pães e os dois peixes, levantou os olhos ao céu, abençoou-os, partiu-os e deu-os a seus discípulos, para que os servissem ao povo.	16 А він узяв п’ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.
17 E todos comeram e ficaram fartos. Do que sobrou recolheram ainda doze cestos de pedaços.	17 Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.
18 Num dia em que ele estava a orar a sós com os discípulos, perguntou-lhes: Quem dizem que eu sou?	18 Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, — він спитав їх «За кого мене мають люди»
19 Responderam-lhe: Uns dizem que és João Batista; outros, Elias; outros pensam que ressuscitou algum dos antigos profetas.	19 Вони ж у відповідь сказали «За Йоана Христителя, а інші — за Іллю, а ще інші — за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.»
20 Perguntou-lhes, então: E vós, quem dizeis que eu sou? Pedro respondeu: O Cristo de Deus.	20 «А ви», спитав їх, «що кажете про мене Хто я» Тоді Петро, озвавшись, мовив «Ти Христос (Помазаник) Божий!»
21 Ordenou-lhes energicamente que não o dissessem a ninguém.	21 Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.
22 Ele acrescentou: É necessário que o Filho do Homem padeça muitas coisas, seja rejeitado pelos anciãos, pelos príncipes dos sacerdotes e pelos escribas. É necessário que seja levado à morte e que ressuscite ao terceiro dia.	22 Далі додав «Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб’ють, та він на третій день воскресне.»
23 Em seguida, dirigiu-se a todos: Se alguém quer vir após mim, renegue-se a si mesmo, tome cada dia a sua cruz e siga-me.	23 Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.
24 Porque, quem quiser salvar a sua vida, perdê-la-á; mas quem sacrificar a sua vida por amor de mim, salvá-la-á.	24 Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.
25 Pois que aproveita ao homem ganhar o mundo inteiro, se vem a perder-se a si mesmo e se causa a sua própria ruína?	25 Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить
26 Se alguém se envergonhar de mim e das minhas palavras, também o Filho do Homem se envergonhará dele, quando vier na sua glória, na glória de seu Pai e dos santos anjos.	26 Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.
27 Em verdade vos digo: dos que aqui se acham, alguns há que não morrerão, até que vejam o Reino de Deus.	27 Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.»
28 Passados uns oitos dias, Jesus tomou consigo Pedro, Tiago e João, e subiu ao monte para orar.	28 Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.
29 Enquanto orava, transformou-se o seu rosto e as suas vestes tornaram-se resplandecentes de brancura.	29 І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча.
30 E eis que falavam com ele dois personagens: eram Moisés e Elias,	30 І ось два мужі з ним розмовляли були то Мойсей та Ілля,
31 que apareceram envoltos em glória, e falavam da morte dele, que se havia de cumprir em Jerusalém.	31 що, з’явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.
32 Entretanto, Pedro e seus companheiros tinham-se deixado vencer pelo sono; ao despertarem, viram a glória de Jesus e os dois personagens em sua companhia.	32 Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.
33 Quando estes se apartaram de Jesus, Pedro disse: Mestre, é bom estarmos aqui. Podemos levantar três tendas: uma para ti, outra para Moisés e outra para Elias!... Ele não sabia o que dizia.	33 А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса «Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети один тобі, один Мойсееві й один Іллі.» Він не знав, що говорить.
34 Enquanto ainda assim falava, veio uma nuvem e encobriu-os com a sua sombra; e os discípulos, vendo-os desaparecer na nuvem, tiveram um grande pavor.	34 Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.
35 Então da nuvem saiu uma voz: Este é o meu Filho muito amado; ouvi-o!	35 І залунав голос з хмари. «Це Син мій, Вибранець, слухайте його!»
36 E, enquanto ainda ressoava esta voz, achou-se Jesus sozinho. Os discípulos calaram-se e a ninguém disseram naqueles dias coisa alguma do que tinham visto.	36 І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.
37 No dia seguinte, descendo eles do monte, veio ao encontro de Jesus uma grande multidão.	37 Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.
38 Eis que um homem exclamou do meio da multidão: Mestre, rogo-te que olhes para meu filho, pois é o único que tenho.	38 І ось якийсь чоловік з народу почав кричати «Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.
39 Um espírito se apodera dele e subitamente dá gritos, lança-o por terra, agita-o com violência, fá-lo espumar e só o larga depois de o deixar todo ofegante.	39 Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.
40 Pedi a teus discípulos que o expelissem, mas não o puderam fazer.	40 Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.»
41 Respondeu Jesus: Ó geração incrédula e perversa, até quando estarei convosco e vos aturarei? Traze cá teu filho.	41 Ісус відповів «О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас Приведи сюди твого сина!»
42 E quando ele ia chegando, o demônio lançou-o por terra e agitou-o violentamente. Mas Jesus intimou o espírito imundo, curou o menino e o restituiu a seu pai.	42 Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.
43 Todos ficaram pasmados ante a grandeza de Deus. Como todos se admirassem de tudo o que Jesus fazia, disse ele a seus discípulos:	43 Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів
44 Gravai nos vossos corações estas palavras: O Filho do Homem há de ser entregue às mãos dos homens!	44 «Затямте собі добре ці слова Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.»
45 Eles, porém, não entendiam esta palavra e era-lhes obscura, de modo que não alcançaram o seu sentido; e tinham medo de lhe perguntar a este respeito.	45 Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.
46 Veio-lhes então o pensamento de qual deles seria o maior.	46 Одне спало їм на думку Хто з них буде найбільший
47 Penetrando Jesus nos pensamentos de seus corações, tomou um menino, colocou-o junto de si e disse-lhes:	47 Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе
48 Todo o que recebe este menino em meu nome, a mim é que recebe; e quem recebe a mim, recebe aquele que me enviou; pois quem dentre vós for o menor, esse será grande.	48 і сказав їм «Хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той — великий.»
49 João tomou a palavra e disse: Mestre, vimos um homem que expelia demônios em teu nome, e nós lho proibimos, porque não é dos nossos.	49 Озвався Йоан і каже «Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім’ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.»
50 Mas Jesus lhe disse: Não lho proibais; porque, o que não é contra vós, é a vosso favor.	50 Ісус же сказав до нього «Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.»
51 Aproximando-se o tempo em que Jesus devia ser arrebatado deste mundo, ele resolveu dirigir-se a Jerusalém.	51 А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.
52 Enviou diante de si mensageiros que, tendo partido, entraram em uma povoação dos samaritanos para lhe arranjar pousada.	52 Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.
53 Mas não o receberam, por ele dar mostras de que ia para Jerusalém.	53 Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.
54 Vendo isto, Tiago e João disseram: Senhor, queres que mandemos que desça fogo do céu e os consuma?	54 Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали «Господи, хочеш — ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.»
55 Jesus voltou-se e repreendeu-os severamente. {Não sabeis de que espírito sois animados.	55 Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.
56 O Filho do Homem não veio para perder as vidas dos homens, mas para salvá-las.} Foram então para outra povoação.	56 І вони пішли в інше село.
57 Enquanto caminhavam, um homem lhe disse: Senhor, seguir-te-ei para onde quer que vás.	57 А як вони подорожували, сказав хтось до нього: «Я піду за тобою, куди б ти не пішов.»
58 Jesus replicou-lhe: As raposas têm covas e as aves do céu, ninhos, mas o Filho do Homem não tem onde reclinar a cabeça.	58 Ісус озвався до нього «Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.»
59 A outro disse: Segue-me. Mas ele pediu: Senhor, permite-me ir primeiro enterrar meu pai.	59 До другого сказав «Іди за мною.» Та той відповів «Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.»
60 Mas Jesus disse-lhe: Deixa que os mortos enterrem seus mortos; tu, porém, vai e anuncia o Reino de Deus.	60 «Залиши мертвим ховати своїх мертвих», сказав Ісус до нього. «Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.»
61 Um outro ainda lhe falou: Senhor, seguir-te-ei, mas permite primeiro que me despeça dos que estão em casa.	61 Інший сказав «Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.»
62 Mas Jesus disse-lhe: Aquele que põe a mão no arado e olha para trás, não é apto para o Reino de Deus.	62 Ісус сказав до нього «Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.»