Giona 3

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - E il Signore comunicò la sua parola a Giona una seconda volta dicendogli:	1 І надійшло слово Господнє до Йони вдруге:
2 «Alzati, e vai nella grande città di Ninive, e ivi proclama il bando che ti dirò di proclamare».	2 «Встань, іди в Ніневію, у те велике місто, й проповідуй йому те, що я скажу тобі.»
3 E Giona si alzò e andò a Ninive, secondo la parola del Signore. Or Ninive era una città grandissima di tre giornate di cammino.	3 Устав Йона й пішов за Господнім словом, у Ніневію. Ніневія ж була надзвичайно велике місто: на три дні ходи.
4 E Giona incominciò ad entrare nella città una giornata di cammino gridando e dicendo: «Ancora quaranta giorni e Ninive sarà distrutta!».	4 І Йона почав увіходити в місто, один день ходи. Він об’явив, кажучи: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована.»
5 E quei di Ninive credettero a Dio, e indissero un digiuno, e si vestirono di sacco, dal più grande al più piccolo.	5 І повірили ніневітяни Богові: оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого.
6 E giunsero quelle parole alle orecchie del re di Ninive, ed alzatosi dal suo trono, gettò via i suoi indumenti regali e si vestì di sacco e si sedette nella polvere.	6 Вістка про це дійшла до ніневійського царя; він устав з престолу свого, скинув одежу з себе, покривсь веретищем і сів на попелі.
7 E fece un proclama ed emanò in Ninive un ordine, da parte del re e dei suoi principi, che diceva: «Uomini e animali, buoi e pecore non assaggino nulla, non escano al pascolo e non bevano acqua.	7 Далі, на наказ царя і його вельмож, було голосно оповіщено в Ніневії: «Ні людина, ні скотина, ні воли, ні вівці — нічого не сміють їсти, ні споживати, та й води не сміють пити.
8 E si coprano di sacco gli uomini e gli animali, e gridino a tutto potere verso il Signore; e ciascuno si converta dalla sua cattiva condotta e dalle azioni inique operate dalle sue mani.	8 Та щоб усі — від людини до скотини — понакривались веретищами й чимдуж взивали до Бога, і щоб кожен покинув свою нікчемну поведінку й насильство рук своїх.
9 Chi sa che Dio non si rivolga a noi a perdonarci, e rattenga il furore del suo sdegno e non ci faccia perire!».	9 Хто зна, чи Бог іще не повернеться та не роздумає й не відверне від нас палаючий гнів свій, тож ми й не загинемо?»
10 E il Signore vide le loro opere, e come si erano convertiti dalla loro cattiva condotta, e ne ebbe compassione; e il male che aveva detto di fare loro più non lo fece.	10 Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, — і не вчинив його.