Giobbe 16

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - Ma Giobbe rispose e disse:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 «Ho udito frequentemente tali cose: consolatori molesti siete tutti voi!	2 «Чув я багато вже такого, | гіркі з вас усіх утішителі!
3 C'è forse un termine alle parole di vento, ovvero hai tu qualche fastidio a parlare?	3 Чи буде край словам на вітер? | Яка біда спонукує тебе відповідати?
4 Potrei anch'io parlare a modo di voialtri, e magari voi foste al posto mio!	4 Я теж базікав би, як ви, | якби ви були на моєму місці. | Я б теж засипав вас словами, | кивав над вами б головою
5 Anch'io vi consolerei a parole, e agiterei [superbamente] il mio capo su voialtri,	5 та додавав би вам відваги моїми устами | й не перестав би рухати губами.
6 vi conforterei con la mia bocca, e moverei le mie labbra a vostra compassione.	6 Та чи я говорю — не притихає біль мій, | чи мовчу — він мене не покидає.
7 Ma che fare? Se parlo, non cessa il mio dolore, se taccio, non si diparte da me.	7 Ось і тепер виснажив мене завидющий, | уся його ватага мені допікає.
8 Ora poi il dolor mio m'ha oppresso, e tutte le mie membra sono ridotte a un nulla.	8 Він устає свідком проти мене, | кидає мені ввічі клеветою.
9 Le mie rughe mi testimoniano contro, e un mendace calunniatore si leva contro me e parla;	9 Гнів його рве й лютує проти мене, | він скрегоче на мене зубами. | Противники мої очима блискають на мене,
10 radunò egli il suo furore, e minacciandomi digrigna contro me i suoi denti; il mio nemico con occhi terribili mi guarda,	10 роззявили на мене свою пащу, | у зневазі б’ють мене по щоках, | зібравшися на мене разом.
11 aprirono [le sue torme] contro me la lor bocca: mi percuotono ad ingiuria sulle guance, si saziano dei miei tormenti.	11 Бог видав мене нечестивцям, | у руки безбожникам мене кинув.
12 Mi ha imprigionato Dio in poter d'un perverso, e nelle mani degli empii mi ha consegnato:	12 Я був щасливий, та він струсив мене, | схопив мене за шию і розбив на кавалки, | прицілом собі мене поставив.
13 io, già felice, fui ad un tratto spezzato; m'afferrò egli per la nuca e m'ha infranto, m'ha posto come suo bersaglio,	13 Стріли його мене навколо оточили, | він прошиває моє нутро без пощади, | він жовч мою на землю розливає.
14 m'ha assiepato con le sue lance, le mie reni ha trafitto senza pietà, ha sparso a terra le mie viscere:	14 Він пробиває в мені пролом за проломом, | мов велетень, кидається на мене.
15 mi ha lacerato con ferite su ferite, piombò su me come un gigante.	15 Веретище я зшив собі на шкіру, | й обличчя своє занурив у порох.
16 Un sacco ho io cucito sulla mia pelle, ho ricoperto di cenere la mia carne;	16 Вид мій почервонів від плачу, | на віях моїх тінь смерти, —
17 la mia faccia s'è gonfiata pel piangere, le mie palpebre si sono ottenebrate.	17 хоч і нема в руках у мене насильства, | і хоч молитва моя чиста!
18 Tali cose ho sofferte senza che l'iniquità fosse nelle mie mani, e mentre indirizzavo a Dio preghiere pure.	18 Земле, не закривай моєї крови, | і хай не буде місця для мого крику.
19 Oh terra, non ricoprire il mio sangue, e in te non trovi il mio grido un luogo di nascondimento!	19 Тепер також на небі є у мене свідок, | мій оборонець на висотах.
20 Ecco invero che nel cielo sta il mio testimonio, e il mio attestante è nell'eccelso.	20 Думки мої глибокі — мої оборонці, | і око моє ллє до Бога сльози.
21 I miei amici sono verbosi, [perciò] a Dio si volgono in pianto gli occhi miei;	21 О, якби чоловік міг правуватись з Богом, | як людський син із своїм ближнім!
22 e magari il giudizio fra l'uomo e Dio fosse tale, quale il giudizio fra il mortale e il suo compagno:	22 Іще бо кілька літ, що прийдуть, | і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»
23 poichè i brevi anni già passano, e su strada da cui non tornerò io cammino.