2 Corinthians 12

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 If it is necessary (though certainly not expedient) to glory, then I will next tell of visions and revelations from the Lord.	1 Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа.
2 I know a man in Christ, who, more than fourteen years ago (whether in the body, I do not know, or out of the body, I do not know: God knows), was enraptured to the third heaven.	2 Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, — чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, — був він узятий аж до третього неба.
3 And I know a certain man (whether in the body, or out of the body, I do not know: God knows),	3 знаю, що той чоловік — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, —
4 who was enraptured into Paradise. And he heard words of mystery, which it is not permitted for man to speak.	4 був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.
5 On behalf of someone like this, I will glory. But on behalf of myself, I will not glory about anything, except my infirmities.	5 Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами.
6 For even though I am willing to glory, I will not be foolish. But I will speak the truth. Yet I will do so sparingly, lest anyone may consider me to be anything more than what he sees in me, or anything more than what he hears from me.	6 А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.
7 And lest the greatness of the revelations should extol me, there was given to me a prodding in my flesh: an angel of Satan, who struck me repeatedly.	7 А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору.
8 Because of this, three times I petitioned the Lord that it might be taken away from me.	8 Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився,
9 And he said to me: “My grace is sufficient for you. For virtue is perfected in weakness.” And so, willingly shall I glory in my weaknesses, so that the virtue of Christ may live within me.	9 та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.
10 Because of this, I am pleased in my infirmity: in reproaches, in difficulties, in persecutions, in distresses, for the sake of Christ. For when I am weak, then I am powerful.	10 Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.
11 I have become foolish; you have compelled me. For I ought to have been commended by you. For I have been nothing less than those who claim to be above the measure of Apostles, even though I am nothing.	11 Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо.
12 And the seal of my Apostleship has been set over you, with all patience, with signs and wonders and miracles.	12 Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах.
13 For what is there that you have had which is less than the other churches, except that I myself did not burden you? Forgive me this injury.	13 Чим бо ви були менші від інших Церков, — хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду!
14 Behold, this is the third time I have prepared to come to you, and yet I will not be a burden to you. For I am seeking not the things that are yours, but you yourselves. And neither should the children store up for the parents, but the parents for the children.	14 Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям.
15 And so, very willingly, I will spend and exhaust myself for the sake of your souls, loving you more, while being loved less.	15 Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений?
16 And so be it. I have not burdened you, but instead, being astute, I obtained you by guile.	16 Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом.
17 And yet, did I defraud you by means of any of those whom I sent to you?	17 Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав?
18 I asked for Titus, and I sent a brother with him. Did Titus defraud you? Did we not walk with the same spirit? Did we not walk in the same steps?	18 Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами?
19 Have you ever thought that we should explain ourselves to you? We speak in the sight of God, in Christ. But all things, most beloved, are for your edification.	19 Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.
20 Yet I fear, lest perhaps, when I have arrived, I might not find you such as I would want, and I might be found by you, such as you would not want. For perhaps there may be among you: contention, envy, animosity, dissension, detraction, whispering, self-exaltation, and rebellion.	20 Бо як прийду, боюся, що не знайду вас такими, як хочу, та й ви не знайдете мене таким, яким хотіли б; щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілости, безладдя,
21 If so, then, when I have arrived, God may again humble me among you. And so, I mourn for the many who sinned beforehand, and did not repent, over the lust and fornication and homosexuality, which they have committed.	21 щоб, коли я знову прийду, мій Бог задля вас не принизив мене, і щоб я не оплакував тих багатьох, які раніше згрішили й не покаялись у нечистоті, розпусті та в безсоромності, яких були допустилися.