Luke 18

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Now he also told them a parable, that we should continually pray and not cease,	1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2 saying: “There was a certain judge in a certain city, who did not fear God and did not respect man.	2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3 But there was a certain widow in that city, and she went to him, saying, ‘Vindicate me from my adversary.’	3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!
4 And he refused to do so for a long time. But afterwards, he said within himself: ‘Even though I do not fear God, nor respect man,	4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5 yet because this widow is pestering me, I will vindicate her, lest by returning, she may, in the end, wear me out.’ ”	5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»
6 Then the Lord said: “Listen to what the unjust judge said.	6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7 So then, will not God grant the vindication of his elect, who cry out to him day and night? Or will he continue to endure them?	7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них
8 I tell you that he will quickly bring vindication to them. Yet truly, when the Son of man returns, do you think that he will find faith on earth?”	8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»
9 Now about certain persons who consider themselves to be just, while disdaining others, he told also this parable:	9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу
10 “Two men ascended to the temple, in order to pray. One was a Pharisee, and the other was a tax collector.	10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.
11 Standing, the Pharisee prayed within himself in this way: ‘O God, I give thanks to you that I am not like the rest of men: robbers, unjust, adulterers, even as this tax collector chooses to be.	11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12 I fast twice between Sabbaths. I give tithes from all that I possess.’	12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13 And the tax collector, standing at a distance, was not willing to even lift up his eyes to heaven. But he struck his chest, saying: ‘O God, be merciful to me, a sinner.’	13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!
14 I say to you, this one descended to his house justified, but not the other. For everyone who exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.”	14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»
15 And they were bringing little children to him, so that he might touch them. And when the disciples saw this, they rebuked them.	15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
16 But Jesus, calling them together, said: “Allow the children to come to me, and do not be an obstacle to them. For of such is the kingdom of God.	16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.
17 Amen, I say to you, whoever will not accept the kingdom of God like a child, will not enter into it.”	17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»
18 And a certain leader questioned him, saying: “Good teacher, what should I do to possess eternal life?”	18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»
19 Then Jesus said to him: “Why do you call me good? No one is good except God alone.	19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.
20 You know the commandments: You shall not kill. You shall not commit adultery. You shall not steal. You shall not give false testimony. Honor your father and mother.”	20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»
21 And he said, “I have kept all these things from my youth.”	21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»
22 And when Jesus heard this, he said to him: “One thing is still lacking for you. Sell all the things that you have, and give to the poor. And then you will have treasure in heaven. And come, follow me.”	22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»
23 When he heard this, he became very sorrowful. For he was very rich.	23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24 Then Jesus, seeing him brought to sorrow, said: “How difficult it is for those who have money to enter into the kingdom of God!	24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to pass through the eye of a needle, than for a wealthy man to enter into the kingdom of God.”	25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»
26 And those who were listening to this said, “Then who is able to be saved?”	26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»
27 He said to them, “Things that are impossible with men are possible with God.”	27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»
28 And Peter said, “Behold, we have left everything, and we have followed you.”	28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»
29 And he said to them: “Amen, I say to you, there is no one who has left behind home, or parents, or brothers, or a wife, or children, for the sake of the kingdom of God,	29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30 who will not receive much more in this time, and in the age to come eternal life.”	30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше
31 Then Jesus took the twelve aside, and he said to them: “Behold, we are ascending to Jerusalem, and everything shall be completed which was written by the prophets about the Son of man.	31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32 For he will be handed over to the Gentiles, and he will be mocked and scourged and spit upon.	32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33 And after they have scourged him, they will kill him. And on the third day, he will rise again.”	33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»
34 But they understood none of these things. For this word was concealed from them, and they did not understand the things that were said.	34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35 Now it happened that, as he was approaching Jericho, a certain blind man was sitting beside the way, begging.	35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36 And when he heard the multitude passing by, he asked what this was.	36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37 And they told him that Jesus of Nazareth was passing by.	37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38 And he cried out, saying, “Jesus, Son of David, take pity on me!”	38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
39 And those who were passing by rebuked him, so that he would be silent. Yet truly, he cried out all the more, “Son of David, take pity on me!”	39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
40 Then Jesus, standing still, ordered him to be brought to him. And when he had drawn near, he questioned him,	40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав
41 saying, “What do you want, that I might do for you?” So he said, “Lord, that I may see.”	41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»
42 And Jesus said to him: “Look around. Your faith has saved you.”	42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»
43 And immediately he saw. And he followed him, magnifying God. And all the people, when they saw this, gave praise to God.	43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.