Psalmi 69

NOVA VULGATA	Біблія
1 Magistro chori. Secundum " Lilia... ". David.	1 Провідникові хору. На мелодію «Лілеї». Давида.
2 Salvum me fac, Deus, quoniam venerunt aquae usque ad guttur meum.	2 Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.
3 Infixus sum in limo profundi, et non est substantia; veni in profunda aquarum, et fluctus demersit me.	3 Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати. Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.
4 Laboravi clamans, raucae factae sunt fauces meae; defecerunt oculi mei, dum spero in Deum meum.	4 Від крику я знемігся; горло у мене пересохло; втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.
5 Multiplicati sunt super capillos capitis mei, qui oderunt me gratis. Confortati sunt, qui persecuti sunt me inimici mei mendaces; quae non rapui, tunc exsolvebam.	5 Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене. Тих, що мене хочуть погубити — ворогів моїх брехливих — сила. Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?
6 Deus, tu scis insipientiam meam, et delicta mea a te non sunt abscondita.	6 Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.
7 Non erubescant in me, qui exspectant te, Domine, Domine virtutum. Non confundantur super me, qui quaerunt te, Deus Israel.	7 Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил. Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!
8 Quoniam propter te sustinui opprobrium, operuit confusio faciem meam;	8 За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.
9 extraneus factus sum fratribus meis et peregrinus filiis matris meae.	9 Чужий я став і братам рідним; сторонній — синам матері моєї.
10 Quoniam zelus domus tuae comedit me, et opprobria exprobrantium tibi ceciderunt super me.	10 Бо ревність до твого дому мене з’їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.
11 Et flevi in ieiunio animam meam, et factum est in opprobrium mihi.	11 Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.
12 Et posui vestimentum meum cilicium, et factus sum illis in parabolam.	12 Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.
13 Adversum me loquebantur, qui sedebant in porta, et in me canebant, qui bibebant vinum.	13 Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.
14 Ego vero orationem meam ad te, Domine, in tempore beneplaciti, Deus. In multitudine misericordiae tuae exaudi me, in veritate salutis tuae.	14 Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час. О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.
15 Eripe me de luto, ut non infigar, eripiar ab iis, qui oderunt me, et de profundis aquarum.	15 Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув; коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!
16 Non me demergat fluctus aquarum, neque absorbeat me profundum, neque urgeat super me puteus os suum.	16 Водяна бистрінь хай не затопить мене, глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.
17 Exaudi me, Domine, quoniam benigna est misericordia tua; secundum multitudinem miserationum tuarum respice in me.	17 Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого.
18 Et ne avertas faciem tuam a puero tuo; quoniam tribulor, velociter exaudi me.	18 і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті; вислухай мене притьмом.
19 Accede ad animam meam, vindica eam, propter inimicos meos redime me.	19 Наближся до душі моєї, визволь її; з огляду на ворогів моїх спаси мене!
20 Tu scis opprobrium meum et confusionem meam et reverentiam meam. - In conspectu tuo sunt omnes, qui tribulant me;	20 Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу; усі гнобителі мої перед тобою.
21 opprobrium contrivit cor meum, et elangui. Et sustinui, qui simul contristaretur, et non fuit, et qui consolaretur, et non inveni.	21 Ганьба розбила моє серце, і я знемігся; я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, — та не знайшов нікого.
22 Et dederunt in escam meam fel et in siti mea potaverunt me aceto.	22 Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.
23 Fiat mensa eorum coram ipsis in laqueum et in retributiones et in scandalum.	23 Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, — сіттю.
24 Obscurentur oculi eorum, ne videant, et lumbos eorum semper infirma.	24 Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.
25 Effunde super eos iram tuam, et furor irae tuae comprehendat eos.	25 Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.
26 Fiat commoratio eorum deserta, et in tabernaculis eorum non sit qui inhabitet.	26 Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.
27 Quoniam, quem tu percussisti, persecuti sunt, et super dolorem eius, quem vulnerasti, addiderunt.	27 Вони бо того, що ти бив, гонили; розповідають про біль тих, що ти їх поранив.
28 Appone iniquitatem super iniquitatem eorum, et non veniant ad iustitiam tuam.	28 одай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.
29 Deleantur de libro viventium et cum iustis non scribantur.	29 Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.
30 Ego autem sum pauper et dolens; salus tua, Deus, suscipit me.	30 Я ж бідний і страждаю; спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.
31 Laudabo nomen Dei cum cantico et magnificabo eum in laude.	31 Я прославлятиму ім’я Боже в пісні й із подякою його величатиму.
32 Et placebit Domino super taurum, super vitulum cornua producentem et ungulas.	32 І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.
33 Videant humiles et laetentur; quaerite Deum, et vivet cor vestrum,	33 Побачать те покірні й звеселяться. Хай живе серце ваше, ви, що шукаєте Бога.
34 quoniam exaudivit pauperes Dominus et vinctos suos non despexit.	34 Бо Господь вислухає нещасних, і в’язнями своїми не погордує.
35 Laudent illum caeli et terra, maria et omnia reptilia in eis.	35 Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.
36 Quoniam Deus salvam faciet Sion et aedificabit civitates Iudae; et inhabitabunt ibi et possidebunt eam.	36 Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.
37 Et semen servorum eius hereditabunt eam; et, qui diligunt nomen eius, habitabunt in ea.	37 Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.