Job 7

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Is not man's life on earth a drudgery? Are not his days those of a hireling?	1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?
2 He is a slave who longs for the shade, a hireling who waits for his wages.	2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,
3 So I have been assigned months of misery, and troubled nights have been told off for me.	3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.
4 If in bed I say, "When shall I arise?" then the night drags on; I am filled with restlessness until the dawn.	4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.
5 My flesh is clothed with worms and scabs; my skin cracks and festers;	5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.
6 My days are swifter than a weaver's shuttle; they come to an end without hope.	6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.
7 Remember that my life is like the wind; I shall not see happiness again.	7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.
8 The eye that now sees me shall no more behold me; as you look at me, I shall be gone.	8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
9 As a cloud dissolves and vanishes, so he who goes down to the nether world shall come up no more.	9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.
10 He shall not again return to his house; his place shall know him no more.	10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.
11 My own utterance I will not restrain; I will speak in the anguish of my spirit; I will complain in the bitterness of my soul.	11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.
12 Am I the sea, or a monster of the deep, that you place a watch over me? Why have you set me up as an object of attack; or why should I be a target for you?	12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?
13 When I say, "My bed shall comfort me, my couch shall ease my complaint,"	13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,
14 Then you affright me with dreams and with visions terrify me,	14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.
15 So that I should prefer choking and death rather than my pains.	15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.
16 I waste away: I cannot live forever; let me alone, for my days are but a breath.	16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!
17 What is man, that you make much of him, or pay him any heed?	17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,
18 You observe him with each new day and try him at every moment!	18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?
19 How long will it be before you look away from me, and let me alone long enough to swallow my spittle?	19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?
20 Though I have sinned, what can I do to you, O watcher of men?	20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?
21 Why do you not pardon my offense, or take away my guilt? For soon I shall lie down in the dust; and should you seek me I shall then be gone.	21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»