Prima lettera ai Tessalonicesi - (מכתב ראשון לסלוניקים) 10

MODERN HEBREW BIBLE	Біблія
1 אחי חפץ לבבי ותפלתי לאלהים בעד ישראל אשר יושעו	1 Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися.
2 כי מעיד אני עליהם שיש להם קנאה לאלהים אך לא בדעת	2 Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна.
3 כי את צדקת אלהים לא ידעו ויבקשו להקים את צדקתם ובעבור זאת לצדקת אלהים לא נכנעו	3 Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.
4 כי המשיח סוף התורה לצדקה לכל המאמין בו	4 Бо мета закону — Христос, на оправдання кожного, хто вірує.
5 כי משה כתב על דבר הצדקה מתוך התורה אשר יעשה אתם האדם וחי בהם	5 Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.»
6 והצדקה אשר מתוך האמונה כה אמרת אל תאמר בלבבך מי יעלה השמימה הלא זאת היא להוריד את המשיח	6 А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» — тобто: Христа звести додолу;
7 או מי ירד לתהום זאת היא להעלות את המשיח מן המתים	7 або: «Хто зійде в безодню?» — тобто: щоб вивести Христа з мертвих.
8 אבל מה היא אמרת קרוב אליך הדבר בפיך ובלבבך הוא דבר האמונה אשר אנחנו מבשרים	8 Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.
9 כי אם תודה בפיך אשר ישוע הוא האדון ותאמין בלבבך אשר האלהים העירו מן המתים אז תושע	9 Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся,
10 כי בלבבו יאמין האדם והיתה לו לצדקה ובפיהו יודה והיתה לו לישועה	10 бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.
11 כי הכתוב אמר כל המאמין בו לא יבוש	11 Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.»
12 ואין הבדל בזה בין היהודי ליוני כי אדון אחד לכלם והוא עשיר לכל קראיו	12 Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває;
13 כי כל אשר יקרא בשם יהוה ימלט	13 бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.»
14 ועתה איך יקראו אל אשר לא האמינו בו ואיך יאמינו באשר לא שמעו את שמעו ואיך ישמעו באין מגיד	14 Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?
15 ואיך יגידו אם אינם שלוחים ככתוב מה נאוו רגלי מבשר שלום מבשר טוב	15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!»
16 אך לא כלם שמעו לקול הבשורה כי ישעיהו אמר יהוה מי האמין לשמעתנו	16 Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?»
17 לכן האמונה באה מתוך השמועה והשמועה על ידי דבר אלהים	17 Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове.
18 ואמר הכי לא שמעו אמנם בכל הארץ יצא קום ובקצה תבל מליהם	18 Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж — «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»
19 ואמר הכי ישראל לא ידע הנה כבר משה אמר אני אקניאכם בלא עם בגוי נבל אכעיסכם	19 І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.»
20 וישעיהו מלאו לבו לאמר נמצאתי ללא בקשני נדרשתי ללוא שאלו	20 А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.»
21 ועל ישראל הוא אמר פרשתי ידי כל היום אל עם סורר ומרה	21 До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»