Lettera ai Romani 9

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Dico la verità in Cristo, non mentisco, facendone a me fede la mia coscienza per lo Spirito santo:	1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
2 Che io ho tristezza grande, e continuo affanno in cuor mio.	2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
3 Perocché bramava di essere io stesso separato da Cristo pe' miei fratelli, che sono del sangue mio secondo la carne,	3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
4 Che sono Israeliti, de' quali è la adozione in figliuoli, e la gloria, e la alleanza, e l'ordinazione della legge, e il culto, e le promesse:	4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
5 De' quali i padri son quegli, da' quali è anche il Cristo secondo la carne, il quale è sopra tutte le cose benedetto Dio né secoli. Cosi sia.	5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
6 Non già, che sia andata a voto la parola di Dio. Imperocché non tutti, quelli, che vengon da Israele, sono Israeliti:	6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
7 Né que', che sono stirpe di Abramo, (sono) tutti figliuoli: ma in Isacco sarà la tua discendenza.	7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
8 Viene a dire non i figliuoli della carne sono figliuoli di Dio: ma i figliuoli della promessa sono contati per discendenti.	8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
9 Imperocché la parola della promessa è tale: verrò circa questo tempo: e Sara avrà un figliuolo.	9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
10 Né ella solamente: ma anche Rebecca avendo conceputo in un atto (due figli) ad Isacco nostro padre.	10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
11 Perocché non essendo quegli ancora nati, e non avendo fatto né bene, né male (affinchè fermo stesse il proponimento di Dio, che è secondo l'elezione).	11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
12 Non per riguardo alle opere, ma a colui, che chiamò, fu detto a lei:	12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
13 Il maggiore sarà servo del minore, conforme sta scritto: Ho amato Giacobbe, e ho odiato Esaù.	13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
14 Che direm noi adunque? E in Dio ingiustizia? Mai no.	14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 Conciossiaché egli dice a Mosè: Avrò misericordia di colui, del quale ho misericordia: e farò misericordia a colui, di cui avrò misericordia.	15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
16 Non è adunque (ciò) né di chi vuole, né di chi corre, ma di Dio, che fa misericordia.	16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
17 Imperocché dice la scrittura a Faraone: Per questo, appunto ti ho suscitato, affine di far vedere in te la mia potenza: e affinchè anuunziato sia il nome mio per tutto il mondo.	17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.»
18 Egli ha adunque misericordia di chi vuole, e indura chi vuole.	18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
19 Mi dirai però: E perché tuttora si querela? Conciossiaché, chi resiste al voler di lui?	19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
20 O uomo, chi se' tu, che stai a tu per tu con Dio? Dirà forse il vaso di terra al vasajo: perché mi hai tu fatto così?	20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
21 Non è egli adunque il vasajo padrone della creta, per far della medesima pasta un vaso per uso onorevole, un altro per uso vile?	21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 Che se Dio volendo mostrar l'ira sua, e far conoscere la sua potenza, con pazienza molta sopportò i vasi d'ira atti alla perdizione,	22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
23 Per far conoscere i tesori della sua gloria a prò de' vasi di misericordia, i quali egli preparò per la gloria;	23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
24 Di noi, i quali di più egli chiamò non solo dal Giudaismo, ma anche dalle nazioni,	24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
25 Come ei dice in Osea: chiamerò mio popolo il popolo non mio: e diletta la non diletta: e pervenuta a misericordia quella, che non avea conseguito misericordia.	25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
26 E avverrà, che dove fu loro detto: Non (siete) voi mio popolo: quivi saran chiamati figliuoli di Dio vivo.	26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
27 Isaia poi sclama sopra Israele: Se sarà il numero de' figliuoli d'Israele, come l'arena del mare, se ne salveranno gli avanzi.	27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
28 Perocché (Dio) consumerà, e abbrevierà la parola con equità: dappoiché una parola abbreviata farà il Signore sopra la terra.	28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
29 E come prima disse Isaia: se il Signore degli eserciti non avesse lasciato di noi semenza, saremmo diventati come Sodoma, e saremmo stati simili a Gomorra.	29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
30 Che diremo adunque? Che le genti; le quali non seguivano la giustizia, hanno abbracciata la giustizia: quella giustizia, che viene dalla fede.	30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
31 Israele poi, che seguiva la legge di giustizia, non è pervenuto alla legge di giustizia.	31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
32 E perché? Perché non (la cercò) dalla fede, ma quasi dalle opere: imperocché urtarono nella pietra di inciampo,	32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
33 Come sta scritto: Ecco, che io pongo in Sion una pietra di inciampo, pietra di scandalo: e chi crede in lui, non resterà confuso.	33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»