A zsoltárok könyve 142

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 Maszkíl Dávidtól, amikor a barlangban volt. Imádság.	1 Маскіл. Давида, коли він був у печері. Молитва.
2 Szavammal az Úrhoz kiáltok, szavammal az Úrhoz könyörgök.	2 Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся.
3 Színe elé öntöm imádságomat, nyomorúságomat feltárom előtte.	3 Скаргу мою перед ним виливаю, скруту мою йому я виявляю.
4 Ha lelkem elcsügged bennem, te ismered ösvényeimet. Azon az úton, amelyen járok, titkon tőrt vetettek nekem.	4 Коли тривожиться у мені дух мій, — ти знаєш мою стежку. На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.
5 Fürkészve tekintek jobbra, de nincs, aki észrevenne! Nincs számomra menedék, nem akad, aki életemmel törődne.	5 Поглянь праворуч і подивися: нема нікого, хто за мене дбав би; нема куди мені втікати, нема нікого, хто б мною піклувався,
6 Hozzád kiáltok, Uram, Mondom: »Te vagy az én bizodalmam, osztályrészem az élők földjén.	6 До тебе, Господи, взиваю й кажу: Ти моє прибіжище, в землі живих ти — моя доля!
7 Méltasd figyelemre könyörgésemet, mert nagyon megaláztak engem. Szabadíts meg üldözőimtől, mert erősebbek nálam.	7 Зверни увагу на моє благання, бо я вельми нещасний. Спаси мене від гонителів моїх, сильніші бо від мене.
8 Vezess ki a börtönből, hogy dicsérjem nevedet; Körülvesznek majd az igazak, Amikor jót teszel velem.«	8 Виведи з в’язниці мою душу, щоб дякувати імені твоєму. Мене обступлять праведники, бо ти добро мені вчиниш.