| 1 Le lendemain, Holopherne fit donner ordre à toute son armée, et à toute la foule des auxiliaires quis'étaient rangés à ses côtés, de lever le camp pour se porter sur Béthulie, d'occuper les hautes passes de lamontagne et d'engager ainsi la guerre contre les Israélites. | 1 На другий день Олоферн звелів усьому своєму війську й усьому своєму людові, тобто всім, що для спільної війни пристали були до нього, рушити на Ветулію, зайняти доступ в гори й розпочати війну з синами Ізраїля. |
| 2 En ce même jour tous les hommes d'armes levèrent donc le camp. Leur armée sur pied de guerrecomprenait 120.000 fantassins et 12.000 cavaliers, sans compter les bagages et la multitude considérable desgens de pied mêlés à eux. | 2 І двигнулися того дня усі військові люди. Було ж того війська 170 000 вояків піхотинців і 12 000 кінноти, окрім обозу й людей, що йшли за ними превеликою юрбою пішки. |
| 3 Ils s'engagèrent dans le vallon proche de Béthulie en direction de la source et se déployèrent enprofondeur, de Dotaïn jusqu'à Belbaïn, et en longueur, de Béthulie jusqu'à Cyamôn, située en face d'Esdrelon. | 3 Вони продерлись у долину біля Ветулії, до джерела, й розтягнулись уширину від Дотаїму до Белбаїму, а вдовжину від Ветулії до Кіямону, що проти Ездрелону. |
| 4 Quand les Israélites aperçurent cette multitude, tout tremblants ils se dirent entre eux: "Et maintenantils vont tondre tout le pays! Ni les cimes les plus élevées, ni les gorges, ni les collines ne pourront tenir sous leurmasse!" | 4 Побачивши, що їх так багато, сини Ізраїля злякались вельми й говорили один до одного: «От тепер так злижуть вони всю землю! Ніякі гори, хоч би які високі, ані байраки, ні горби не витримають під їхньою навалою!» |
| 5 Chacun prit ses armes, sur les tours des feux furent allumés et l'on passa cette nuit-là à veiller. | 5 Кожен ухопив свою військову зброю, і, запаливши вогонь на баштах, стояли вони всю ніч на варті. |
| 6 Le deuxième jour Holopherne déploya toute sa cavalerie sous les yeux des Israélites qui étaient àBéthulie. | 6 Наступного дня Олоферн вивів проти синів Ізраїля, що були в Ветулії, всю свою кінноту, |
| 7 Il explora les montées qui conduisaient à leur ville, reconnut les sources d'eau, les occupa, y plaça despostes de soldats et revint lui-même à son armée. | 7 розглянув доступи до їхнього міста, розслідив джерела вод, зайняв їх і поставив над ними стійки вояків, сам же повернувся до свого війська. |
| 8 Puis, les princes des fils d'Esaü, les chefs du peuple des Moabites et les généraux du district côtiers'approchèrent de lui et lui dirent: | 8 Усі начальники синів Ісава, усі вожді народу Моава й воєводи Примор’я прийшли до нього й казали: |
| 9 "Que notre maître veuille bien nous écouter et son armée n'aura pas une seule blessure. | 9 «Нехай наш володар вислухає нас ласкаво, щоб у твоїм війську не було ні однієї рани. |
| 10 Ce peuple des Israélites ne compte pas tant sur ses lances que sur la hauteur des monts où il habite.Il n'est certes pas facile d'escalader les cimes de ses montagnes! | 10 Народ бо цей синів Ізраїля звіряється не так на свої списи, як на шпилі в горах, де вони живуть, і видряпатись на шпилі їхніх гір нелегко. |
| 11 Alors, maître, ne combats pas contre eux en bataille rangée, et pas un homme de ton peuple netombera. | 11 Ти, отже, володарю, не воюй з ними звичайним воєнним строєм, то й ні один з твоїх вояків не поляже. |
| 12 Reste dans ton camp et gardes-y tous les hommes de ton armée, mais que tes serviteurs s'emparentde la source qui jaillit au pied de la montagne. | 12 Стій табором, щади кожного мужа з твого війська. Нехай твої слуги займуть водяне джерело, що б’є з підніжжя гори, |
| 13 C'est là en effet que se ravitaillent en eau les habitants de Béthulie. La soif les poussera donc à telivrer leur ville. Pendant ce temps nous et nos gens nous monterons sur les crêtes des monts les plus proches etnous y camperons en avant-postes: ainsi pas un seul homme ne sortira de la ville. | 13 бо звідти беруть воду всі мешканці Ветулії; спрага їх присилує, і вони видадуть своє місто. А тоді ми й наші люди видряпаємось на найближчі гірські шпилі й розтаборимось на них завчасно, щоб не вийшов з міста ні один муж. |
| 14 La faim les consumera, eux, leurs femmes et leurs enfants, et, avant même que l'épée ne les atteigne,ils seront déjà étendus dans les rues devant leurs demeures. | 14 Вони охлянуть з голоду, самі вони й їхні жінки та їхні діти, то й ще раніш, ніж на них прийде меч, вони будуть покотом лежати по вулицях своєї оселі. |
| 15 Et tu leur feras payer fort cher leur révolte et leur refus de venir pacifiquement à ta rencontre." | 15 Отак ти відплатиш їм люто за те, що збунтувались і не вийшли тобі мирно назустріч.» |
| 16 Leurs propos plurent à Holopherne ainsi qu'à tous ses officiers et il décida d'agir selon leurssuggestions. | 16 Вподобалися слова їхні Олофернові й усім його старшим, і він звелів зробити так, як ті сказали. |
| 17 Une troupe de Moabites partit donc et avec eux 5.000 Assyriens. Ils se glissèrent dans le vallon ets'emparèrent des points d'eau et des sources des Israélites. | 17 І рушив загін синів Аммона, а з ними 5 000 синів Ашшура. Вони продерлись у долину й зайняли води та джерела вод синів Ізраїля. |
| 18 Les Edomites et les Ammonites montèrent de leur côté, prirent position dans la montagne en face deDotaïn, et envoyèrent de leurs hommes au sud et à l'est en face d'Egrebel qui est près de Chous, sur le torrent deMochmour. Le reste de l'armée assyrienne prit position dans la plaine et couvrit toute la région. Tentes etbagages formaient un campement d'une masse énorme car leur multitude était considérable. | 18 Вийшли й сини Ісава й сини Аммона та й продерлись у гори навпроти Дотаїму. Деяких із своїх вони послали на південь і на схід навпроти Егребелу, що біля Хусу, на Мохмур-потоці, а решта асирійського війська отаборилась на рівнині й покрила всю землю. Шатра їхні та обози становили велелюдний табір, а була їх превелика сила. |
| 19 Les Israélites crièrent vers le Seigneur leur Dieu. Ils perdaient courage, car les ennemis les avaiententourés et leur coupaient toute retraite. | 19 Сини Ізраїля візвали до Господа, свого Бога, бо впали були духом, тому що всі вороги їх оточили і не було їм змоги втекти від них. |
| 20 Durant 34 jours l'armée assyrienne, fantassins, chars et cavaliers, les tint encerclés. Les habitants deBéthulie virent se vider toutes les jarres d'eau | 20 Асирійський табір — піхотинці, колісниці та кіннота, стояв навколо них 34 дні. Тоді забракло у мешканців Ветулії води по жбанах, |
| 21 et les citernes s'épuiser. On ne pouvait plus boire à sa soif un seul jour, car l'eau était rationnée. | 21 та й ритви спорожніли, так що вони не могли пити води досхочу навіть і один день, бо видавано їм воду в міру. |
| 22 Les enfants s'affolaient, les femmes et les adolescents défaillaient de soif. Ils tombaient dans les rueset aux issues des portes de la ville, sans force aucune. | 22 їхні немовлята мліли, а жінки й хлопці знемагали від спраги; вони падали на вулицях міста та при виході у брамі, бо не мали вже сили. |
| 23 Tout le peuple, adolescents, femmes et enfants, se rassembla autour d'Ozias et des chefs de la ville,poussant de grands cris et disant en présence de tous les anciens: | 23 Тоді увесь народ, хлопці, жінки й діти збунтувались проти Озії та начальників міста й заходилися голосно кричати та говорити перед усіма старшими: |
| 24 "Que Dieu soit juge entre vous et nous, car vous nous avez causé un immense préjudice en netraitant pas amicalement avec les Assyriens. | 24 «Нехай Бог розсудить між вами й нами, бо ви вчинили нам велику кривду, не згадавши про мир з асирійцями. |
| 25 Maintenant, il n'y a plus personne qui puisse nous secourir. Dieu nous a livrés entre leurs mains pourêtre terrassés par la soif en face d'eux et périr totalement. | 25 І от тепер нема нікого, щоб допомогти нам. Бог видав нас їм у руки, щоб ми полягли перед ними від спраги й загинули. |
| 26 Appelez-les donc tout de suite. Livrez entièrement la ville au pillage des gens d'Holopherne et detoute son armée. | 26 Покличте ж їх і видайте все місто на грабіж людям Олоферна й усьому його війську; |
| 27 Après tout, il vaut bien mieux pour nous devenir leur proie. Ainsi nous serons esclaves sans doute,mais nous vivrons et nous ne verrons pas de nos yeux la mort de nos petits, ni le trépas de nos femmes et de nosenfants. | 27 ліпше нам стати їхнім лупом, бо хоч і станемо рабами, принаймні жити будемо й не будемо дивитися своїми очима на смерть наших немовлят і на те, як конають наші жінки та діти. |
| 28 Nous vous adjurons par le ciel et la terre ainsi que par notre Dieu, le Seigneur de nos pères, qui nouspunit à cause de nos fautes et pour les transgressions de nos pères, d'agir de cette façon aujourd'hui même." | 28 Ми кличемо на вас свідками небо, землю, нашого Бога й Господа батьків наших, який карає нас за гріхи наші та й за провини батьків наших, щоб не вчинив він сьогодні так, як ми це сказали.» |
| 29 L'assemblée tout entière se livra à une immense lamentation et tous crièrent à haute voix vers leSeigneur Dieu. | 29 І, знявши плач великий серед зборів, ридали всі як один і сильним голосом взивали Господа Бога про допомогу. |
| 30 Ozias leur dit: "Courage, frères, tenons encore cinq jours. D'ici là le Seigneur notre Dieu aura pitiéde nous, car il ne nous abandonnera pas jusqu'au bout! | 30 Тоді Озія промовив до них: «Бадьортеся, браття! Ще п’ять день тримаймось мужньо, і Господь, Бог наш, змилується протягом їх над нами; він не покине нас зовсім. |
| 31 Si, ce délai écoulé, aucun secours ne nous est parvenu, alors je suivrai votre avis." | 31 А як мине цей час, і помочі не буде нам, зроблю за вашими словами.» |
| 32 Puis il congédia le peuple, chacun dans ses quartiers. Les hommes s'en allèrent sur les remparts etles tours de la cité, renvoyant femmes et enfants à la maison. La ville était plongée dans une profondeconsternation. | 32 І відпустив він народ, кожного на своє місце; хто пішов на мури, а хто на башти міста, жінок же з дітьми розіслали по хатах. У місті всі були вельми пригноблені. |
