2 Corinthians 1

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Paul, an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Timothy our brother: to the church of God that is at Corinth, with all the saints that are in all Achaia:	1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:
2 Grace unto you and peace from God our Father, and from the Lord Jesus Christ.	2 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3 Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies, and the God of all comfort.	3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,
4 Who comforteth us in all our tribulation; that we also may be able to comfort them who are in all distress, by the exhortation wherewith we also are exhorted by God.	4 що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.
5 For as the sufferings of Christ abound in us: so also by Christ doth our comfort abound.	5 Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.
6 Now whether we be in tribulation, it is for your exhortation and salvation: or whether we be comforted, it is for your consolation: or whether we be exhorted, it is for your exhortation and salvation, which worketh the enduring of the same sufferings which we also suffer.	6 Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.
7 That our hope for you may be steadfast: knowing that as you are partakers of the sufferings, so shall you be also of the consolation.	7 Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.
8 For we would not have you ignorant,brethren, of our tribulation, which came to us in Asia, that we were pressed out of measure above our strength, so that we were weary even of life.	8 Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.
9 But we had in ourselves the answer of death, that we should not trust in ourselves, but in God who raiseth the dead.	9 Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.
10 Who hath delivered and doth deliver us out of so great dangers: in whom we trust that he will yet also deliver us.	10 Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,
11 You helping withal in prayer for us: that for this gift obtained for us, by the means of many persons, thanks may be given by many in our behalf.	11 якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.
12 For our glory is this, the testimony of our conscience, that in simplicity of heart and sincerity of God, and not in carnal wisdom, but in the grace of God, we have conversed in this world: and more abundantly towards you.	12 Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.
13 For we write no other things to you than what you have read and known. And I hope that you shall know unto the end:	13 Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,
14 As also you have known us in part, that we are your glory, as you also are ours, in the day of our Lord Jesus Christ.	14 як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.
15 And in this confidence I had a mind to come to you before, that you might have a second grace:	15 В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,
16 And to pass by you into Macedonia, and again from Macedonia to come to you, and by you to be brought on my way towards Judea.	16 а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.
17 Whereas then I was thus minded, did I use lightness? Or, the things that I purpose, do I purpose according to the flesh, that there should be with me, It is, and It is not?	17 Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?
18 But God is faithful, for our preaching which was to you, was not, It is, and It is not.	18 Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»
19 For the Son of God, Jesus Christ who was preached among you by us, by me, and Sylvanus, and Timothy, was not, It is and It is not, but, It is, was in him.	19 Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.
20 For all the promises of God are in him, It is; therefore also by him, amen to God, unto our glory.	20 Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.
21 Now he that confirmeth us with you in Christ, and that hath anointed us, is God:	21 Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,
22 Who also hath sealed us, and given the pledge of the Spirit in our hearts.	22 який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.
23 But I call God to witness upon my soul, that to spare you, I came not any more to Corinth: not because we exercise dominion over your faith: but we are helpers of your joy: for in faith you stand.	23 А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.
	24 Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.