Romans 2

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Wherefore thou art inexcusable, O man, whosoever thou art that judgest. For wherein thou judgest another, thou condemnest thyself. For thou dost the same things which thou judgest.	1 Ось чому немає тобі оправдання, хто б ти не був, о чоловіче, що судиш; бо в чому судиш іншого, ти сам себе засуджуєш: чиниш бо те саме, що судиш;
2 For we know that the judgment of God is, according to truth, against them that do such things.	2 ми ж знаємо, що суд Божий відбувається по правді на тих, що таке чинять.
3 And thinkest thou this, O man, that judgest them who do such things, and dost the same, that thou shalt escape the judgment of God?	3 Чи думаєш про те, о чоловіче, — який судиш тих, що таке чинять, а сам таке робиш, — що ти суду Божого уникнеш?
4 Or despisest thou the riches of his goodness, and patience, and longsuffering? Knowest thou not, that the benignity of God leadeth thee to penance?	4 Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння?
5 But according to thy hardness and impenitent heart, thou treasurest up to thyself wrath, against the day of wrath, and revelation of the just judgment of God.	5 Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об’явиться правдивий суд Бога,
6 Who will render to every man according to his works.	6 що віддасть кожному за його вчинками:
7 To them indeed, who according to patience in good work, seek glory and honour and incorruption, eternal life:	7 тим, що витривалістю в добрім ділі шукають слави, чести і нетління — життя вічне;
8 But to them that are contentious, and who obey not the truth, but give credit to iniquity, wrath and indignation.	8 а сварливим та неслухняним правді, але слухняним кривді — гнів та обурення.
9 Tribulation and anguish upon every soul of man that worketh evil, of the Jew first, and also of the Greek.	9 Горе й утиск на всяку душу людську, що чинить зло: на юдея перше, потім грека;
10 But glory, and honour, and peace to every one that worketh good, to the Jew first, and also to the Greek.	10 слава ж і честь, і мир усякому, хто чинить добро: юдеєві перше, а потім грекові,
11 For there is no respect of persons with God.	11 бо Бог не вважає на особу.
12 For whosoever have sinned without the law, shall perish without the law; and whosoever have sinned in the law, shall be judged by the law.	12 Бо ті, що згрішили поза законом, поза законом і згинуть; а ті, що згрішили під законом, будуть суджені законом.
13 For not the hearers of the law are just before God, but the doers of the law shall be justified.	13 Бо не слухачі закону справедливі перед Богом, а виконавці закону оправдаються.
14 For when the Gentiles, who have not the law, do by nature those things that are of the law; these having not the law are a law to themselves:	14 Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон;
15 Who shew the work of the law written in their hearts, their conscience bearing witness to them, and their thoughts between themselves accusing, or also defending one another,	15 вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи, —
16 In the day when God shall judge the secrets of men by Jesus Christ, according to my gospel.	16 в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа.
17 But if thou art called a Jew and restest in the law, and makest thy boast of God,	17 Та коли ти, що звешся юдей, що спираєшся на закон і
18 And knowest his will, and approvest the more profitable things, being instructed by the law,	18 ти, що знаєш його волю і, навчившись із закону, розбираєш, що краще,
19 Art confident that thou thyself art a guide of the blind, a light of them that are in darkness,	19 упевняєш себе, що ти провідник сліпим, світло тим, що в темряві,
20 An instructor of the foolish, a teacher of infants, having the form of knowledge and of truth in the law.	20 виховник невігласів, учитель дітей, бо маєш у законі вираз знання і правди, —
21 Thou therefore that teachest another, teachest not thyself: thou that preachest that men should not steal, stealest:	21 ти, отже, що інших навчаєш, себе самого не навчаєш! Проповідуєш не красти, а сам крадеш!
22 Thou that sayest, men should not commit adultery, committest adultery: thou that abhorrest idols, committest sacrilege:	22 Наказуєш не чинити перелюбу, і чиниш перелюб! Гидуєш бовванами, а чиниш святокрадство!
23 Thou that makest thy boast of the law, by transgression of the law dishonourest God.	23 Ти, що хвалишся законом, переступом закону Бога зневажаєш.
24 (For the name of God through you is blasphemed among the Gentiles, as it is written.)	24 Бо, як написано, через вас ім’я Боже зневажається між поганами.
25 Circumcision profiteth indeed, if thou keep the law; but if thou be a transgressor of the law, thy circumcision is made uncircumcision.	25 Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало необрізанням.
26 If, then, the uncircumcised keep the justices of the law, shall not this uncircumcision be counted for circumcision?	26 Коли ж необрізаний пильнує постанови закону, то чи не порахується йому його необрізання за обрізання?
27 And shall not that which by nature is uncircumcision, if it fulfil the law, judge thee, who by the letter and circumcision art a transgressor of the law?	27 І необрізаний по природі, виконуючи закон, осудить тебе, що, не зважаючи на Письмо й обрізання, ти переступник закону;
28 For it is not he is a Jew, who is so outwardly; nor is that circumcision which is outwardly in the flesh:	28 бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі,
29 But he is a Jew, that is one inwardly; and the circumcision is that of the heart, in the spirit, not in the letter; whose praise is not of men, but of God.	29 а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця — за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога.