1 Maccabees 13

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Now Simon heard that Tryphon was gathering together a very great army, to invade the land of Juda, and to destroy it.	1 Довідався Симон, що Трифон стягнув велике військо, щоб іти в Юдею та її спустошити,
2 And seeing that the people was in dread, and in fear, he went up to Jerusalem, and assembled the people:	2 і, бачивши, як народ страшенно налякався, пішов у Єрусалим, зібрав народ
3 And exhorted them, saying: You know what great battles I and my brethren, and the house of my father, have fought for the laws, and the sanctuary, and the distresses that we have seen:	3 і заходивсь його пібадьорювати, кажучи: «Ви самі знаєте, скільки я, мої брати й дім мого батька зробили для закону й храму, і про ті війни та лиха, які ми зазнали.
4 By reason whereof all my brethren have lost their lives for Israel's sake, and I am left alone.	4 Це з-за того загинули всі мої брати, з-за Ізраїля, — і я залишився сам.
5 And now far be it from me to spare my life in any time of trouble: for I am not better than my brethren.	5 Та й нині — тому не бути, щоб я щадив своє життя за ввесь цей скрутний час, бо ж я не ліпший за моїх братів.
6 I will avenge then my nation and the sanctuary, and our children, and wives: for all the heathens are gathered together to destroy us out of mere malice.	6 Однак, я помщуся за мій народ, за храм, жінок і дітей ваших, бо всі погани збились докупи, щоб з ненависти звести нас із світу.»
7 And the spirit of the people was enkindled as soon as they heard these words.	7 На ті слова ожив і піднісся дух народу,
8 And they answered with a loud voice, saying: Thou art our leader in the place of Judas, and Jonathan thy brother.	8 і всі вголос закричали: «Ти — вождь наш на місці Юди та Йонатана, брата твого!
9 Fight thou our battles, and we will do whatsoever thou shalt say to us.	9 Веди нашу війну, і ми зробимо все, що нам накажеш!»
10 So gathering together all the men of war, he made haste to finish all the walls of Jerusalem, and he fortified it round about.	10 От і зібрав він усіх мужів-вояків та й поспішився довершити мури Єрусалиму й укріпив його навколо.
11 And he sent Jonathan the son of Absalom, and with him a new army into Joppe, and he cast out them that were in it, and himself remained there.	11 А потім вислав Йонатана, сина Авесалома, з достатнім військом у Яффу; той вигнав мешканців із неї та й оселивсь там.
12 And Tryphon removed from Ptolemais with a great army, to invade the land of Juda, and Jonathan was with him in custody.	12 Трифон же двигнувся з великим військом із Птолемаїди, щоб напасти на Юдею, мавши при собі Йонатана бранцем,
13 But Simon pitched in Addus, over against the plain.	13 тоді, як Симон був отаборився біля Адіди, проти рівнини.
14 And when Tryphon understood that Simon was risen up in the place of his brother Jonathan, and that he meant to join battle with him, he sent messengers to him,	14 Довідавшися, що замість Йонатана настановлено Симона, його брата, який має намір розпочати з ним війну, Трифон вислав до нього послів, щоб йому сказати:
15 Saying: We have detained thy brother Jonathan for the money that he owed in the king's account, by reason of the affairs which he had the management of.	15 «То з-за грошей, що їх брат твій Йонатан винен у царську скарбницю за різні урядові справи, які виконував, тримаємо його в себе.
16 But now send a hundred talents of silver, and his two sons for hostages, that when he is set at liberty he may not revolt from us, and we will release him.	16 Тож вишли 100 талантів срібла і двох його синів у заклад, щоб, випущений на свободу, він проти нас не збунтувався, і ми відпустимо його на волю.»
17 Now Simon knew that he spoke deceitfully to him, nevertheless he ordered the money, and the children to be sent: lest he should bring upon himself a great hatred of the people of Israel, who might have said:	17 Знав Симон добре, що вони підступно з ним говорять, та все ж таки послав по гроші й по хлопців, щоб не накликати на себе ворожнечу народу,
18 Because he sent not the money, and the children, therefore is he lost.	18 який сказав би: Це тому, що я не вислав грошей і хлопців, загинув (Йонатан).
19 So he sent the children, and the hundred talents: and he lied, and did not let Jonathan go.	19 І вислав хлопців і 100 талантів, але той слова не додержав і не випустив Йонатана.
20 And after this Tryphon entered within the country, to destroy it: and they went about by the way that leadeth to Ador: and Simon and his army marched to every place whithersoever they went.	20 Ба навіть після того заповзявся вдертись у край, щоб його спустошити, й обійшов його з дороги, що веде в Адору. Симон із своїм військом, куди б той не рухнувся, ставав йому навпроти.
21 And they that were in the castle, sent messengers to Tryphon, that he should make haste to come through the desert, and sent them victuals.	21 Тоді ті, що були у твердині, вислали до Трифона послів, нагально просивши його прийти до них через пустиню і вислати їм харчів.
22 And Tryphon made ready all his horsemen to come that night: but there fell a very great snow, and he came not into the country of Galaad.	22 І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб туди прибути, але тієї ночі випав вельми великий сніг, і через сніг він не міг прибути. Тому, знявши табір, пустився він у Гілеад;
23 And when he approached to Bascama, he slew Jonathan and his sons there.	23 коли ж близько був до Басками, убив Йонатана, що там і був похований.
24 And Tryphon returned, and went into his own country.	24 Звідти Трифон повернувся й прибув у край свій.
25 And Simon sent, and took the bones of Jonathan his brother, and buried them in Modin, in the city of his fathers.	25 Симон послав за останками брата свого Йонатана й поховав його в Модіні, місті своїх предків.
26 And all Israel bewailed him with great lamentation: and they mourned for him many days.	26 Увесь Ізраїль учинив над ним велику жалобу й довго плакав за ним.
27 And Simon built over the sepulchre of his father and of his brethren, a building lofty to the sight, of polished stone behind and before:	27 Симон зробив над гробом свого батька і братів високий пам’ятник, що можна було бачити здалека й що був іззаду та спереду виложений тесаним камінням.
28 And he set up seven pyramids one against another for his father and his mother, and his four brethren:	28 Поставив також 7 пірамід одну проти одної: батькові, матері й чотирьом братам.
29 And round about these he set great pillars: and upon the pillars arms for a perpetual memory: and by the arms ships carved, which might be seen by all that sailed on the sea.	29 І прикрасив їх ось так: поставив довкола них високі колони, на них умістив на вічний спомин збройні трофеї, а обабіч зброї різьблені судна, що їх могли бачити всі, хто пливли морем.
30 This is the sepulchre that he made in Modin even unto this day.	30 Це та гробниця, яку він спорудив у Модіні і яка існує по сьогодні.
31 But Tryphon when he was upon a journey with the young king Antiochus, treacherously slew him.	31 Трифон, що поводився підступно з молодим царем Антіохом, убив його
32 And he reigned in his place, and put on the crown of Asia: and brought great evils upon the land.	32 й сам став царем замість нього, вклавши собі на голову корону Азії, і наробив у краю багато лиха.
33 And Simon built up the strong holds of Judea, fortifying them with high towers, and great walls, and gates, and bars: and he stored up victuals in the fortresses.	33 Тим часом Симон відбудував твердині в Юдеї, обвів їх високими баштами й мурами з воротами на засувах і наскладав харчів у тих твердинях.
34 And Simon chose men and sent to king Demetrius, to the end that he should grant an immunity to the land: for all that Tryphon did was to spoil.	34 Він вибрав людей і послав до царя Димитрія, щоб цей дав землі пільгу, бо всі вчинки Трифона були здирством.
35 And king Demetrius in answer to this request, wrote a letter in this manner:	35 Цар Димитрій вислав йому відповідь на його прохання і написав йому такий лист:
36 King Demetrius to Simon the high priest, and friend of kings, and to the ancients, and to the nation of the Jews, greeting.	36 «Цар Димитрій Симонові первосвященикові, другові царів, старшим і юдейському народові, привіт!
37 The golden crown, and the palm, which you sent, we have received: and we are ready to make a firm peace with you, and to write to the king's chief officers to release you the things that we have released.	37 Ми одержали золоту корону й пальмову вітку, яку ви нам вислали. Ми готові укласти цілковитий мир з вами й написати нашим урядовцям зробити вам полегші.
38 For all that we have decreed in your favour, shall stand in force. The strong holds that you have built, shall be your own.	38 Те, що ми встановили з вами, буде стояти, і твердині, які ви збудували, будуть ваші.
39 And as for any oversight or fault committed unto this day, we forgive it, and the crown which you owed: and if any other thing were taxed in Jerusalem, now let it not be taxed.	39 Ми відпускаємо вам недобори й недоліки, яких ви допустилися по цей день, як і корону, яку ви нам винні, а якби які податки брано в Єрусалимі, то більш їх не вимагатимуть.
40 And if any of you be fit to be enrolled among ours, let them be enrolled, and let there be peace between us.	40 Коли ж би хто з вас був здібний записатись у наші сердюки, нехай запишеться. І нехай мир буде між нами.»
41 In the year one hundred and seventy the yoke of the Gentiles was taken off from Israel.	41 Року 170 усунено з Ізраїля ярмо поганське,
42 And the people of Israel began to write in the instruments, and public records, The first year under Simon the high priest, the great captain and prince of the Jews.	42 і народ у грамотах та договорах почав писати: «Першого року Симона, великого первосвященика, вождя і начальника юдеїв.»
43 In those days Simon besieged Gaza, and camped round about it, and he made engines, and set them to the city, and he struck one tower, and took it.	43 Того часу Симон обложив Гезеру й оточив її навколо військом. Він збудував рухому вежу і, підсунувши її під місто, ударив нею в одну башту й заволодів нею.
44 And they that were within the engine leaped into the city: and there was a great uproar in the city.	44 Ті, що були в рухомій вежі, вскочили в місто, де зчинилась велика метушня.
45 And they that were in the city went up with their wives and children upon the wall, with their garments rent, and they cried with a loud voice, beseeching Simon to grant them peace.	45 Мешканці з жінками та дітьми вийшли за мур у порваній одежі й стали вголос благати Симона, щоб уклав з ними мир,
46 And they said: Deal not with us according to our evil deeds, but according to thy mercy.	46 кажучи: «Не чини з нами за нашою злобою, але за твоїм милосердям.»
47 And Simon being moved, did not destroy them: but yet he cast them out of the city, and cleansed the houses wherein there had been idols, and then he entered into it with hymns, blessing the Lord.	47 І замирився Симон з ними, і битва припинилась, але він вигнав їх з міста й, очистивши доми, в яких були кумири, так увійшов у місто під співи і благословення.
48 And having cast out of it all uncleanness, he placed in it men that should observe the law: and he fortified it, and made it his habitation.	48 Він викинув із нього всяку нечистоту й оселив там людей, що трималися закону, укріпив його і збудував собі самому дім у ньому.
49 But they that were in the castle of Jerusalem were hindered from going out and coming into the country, and from buying and selling: and they were straitened with hunger, and many of them perished through famine.	49 Ті, що були у твердині, не могли ні вийти, ні ввійти, щоб щось у краю купити чи продати, і голодували сильно, і чимало з них від голоду погинуло.
50 And they cried to Simon form peace, and he granted it to them: and he cast them out from thence, and cleansed the castle from uncleannesses.	50 Вони звернулися до Симона, благаючи в нього миру, і він дав їм його, але повиганяв їх звідти й очистив кріпость від усякої гидоти.
51 And they entered into it the three and twentieth day of the second month, in the year one hundred and seventy-one, with thanksgiving, and branches of palm trees, and harps, and cymbals, and psalteries, and hymns, and canticles, because the great enemy was destroyed out of Israel.	51 Двадцять третього дня, місяця другого, 171 року юдеї ввійшли до неї з похвалами, пальмовими галузками, під звуки гарф, цимбалів та гусел, під спів пісень та гимнів, бо був знищений між Ізраїлем великий ворог.
52 And he ordained that these days should be kept every year with gladness.	52 Постановлено щороку з радістю святкувати це свято. Він укріпив гору, на якій був храм, від сторони твердині, і замешкав там сам з усіма.
53 And he fortified the mountain of the temple that was near the castle, and he dwelt there himself, and they that were with him.	53 Побачив Симон, що його син Іоан став уже мужем, то й зробив його вождем над усіма військами. Іоан замешкав у Гезері.
54 And Simon saw that John his son was a valiant man for war: and he made him captain of all the forces: and he dwelt in Gazara.