Proverbi 25

DIODATI	Біблія
1 QUESTE ancora son sentenze di Salomone, le quali gli uomini di Ezechia, re di Giuda, raccolsero	1 Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.
2 La gloria di Dio è di celar la cosa; Ma la gloria dei re è d’investigare la cosa.	2 Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава — досліджувати слово.
3 L’altezza del cielo, e la profondità della terra, E il cuor dei re, non si possono investigare	3 Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.
4 Togli le schiume dell’argento, E ne riuscirà un vaso all’orafo.	4 Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.
5 Rimuovi l’empio d’innanzi al re, E il trono di esso sarà stabilito con giustizia	5 Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.
6 Non fare il vanaglorioso in presenza del re, E non istar nel luogo de’ grandi;	6 Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.
7 Perciocchè val maglio che ti si dica: Sali qua; Che se tu fossi abbassato davanti al principe, Che gli occhi tuoi hanno veduto	7 Бо ліпше, коли тобі кажуть: «Вийди сюди», | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.
8 Non uscir subitamente alla contesa; Che talora alla fin d’essa tu non faccia qualche cosa, Quando il tuo prossimo ti avrà fatta vergogna.	8 Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?
9 Dibatti la tua lite col tuo prossimo; Ma non palesare il segreto di un altro;	9 Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,
10 Che talora chi ti ode non ti vituperi, E che la tua infamia non possa essere riparata	10 щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | — і твоя слава не відступить від тебе.
11 La parola detta in modi convenevoli È simile a pomi d’oro tra figure d’argento.	11 Золоті яблучка в оправі срібній, | — слово сказане до речі.
12 Il savio riprenditore ad un orecchio ubbidiente È un monile d’oro, ed un ornamento d’oro finissimo	12 Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | — так мудрий докоритель для уважного вуха.
13 Il messo fedele è, a quelli che lo mandano, Come il fresco della neve in giorno di ricolta; E ristora l’anima de’ suoi padroni	13 Що в жнива сніжна прохолода | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.
14 L’uomo che si gloria falsamente di liberalità È simile alle nuvole, ed al vento senza pioggia	14 Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.
15 Il principe si piega con sofferenza, E la lingua dolce rompe le ossa	15 Довготерплячістю можна правителя переконати; | м’який язик ломить і тверду кістку.
16 Se tu trovi del miele, mangiane quanto ti basta; Che talora, se tu te ne satolli, tu nol vomiti fuori	16 Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.
17 Metti di rado il piè in casa del tuo prossimo; Che talora egli non si sazii di te, e ti odii	17 Багато не вчащай до дому друга твого, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.
18 Un uomo che dice falsa testimonianza contro al suo prossimo È come un martello, una spada, ed una saetta acuta	18 Що довбня, меч та стріла гостра, | — те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.
19 La confidanza che si pone nel disleale è, in giorno di afflizione, Un dente rotto, ed un piè dislogato	19 Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.
20 Chi canta canzoni presso di un cuor dolente È come chi si toglie la vesta d’addosso in giorno di freddo, E come l’aceto sopra il nitro	20 Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, — такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.
21 Se colui che ti odia ha fame, dagli da mangiar del pane; E se ha sete, dagli da bere dell’acqua;	21 Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,
22 Perciocchè così tu gli metterai delle brace in su la testa; E il Signore te ne farà la retribuzione	22 бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.
23 Il vento settentrionale dissipa la pioggia; E il viso sdegnoso la lingua che sparla di nascosto	23 Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний — лице сердите.
24 Meglio vale abitare sopra il canto di un tetto, Che con una moglie rissosa in casa comune	24 Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.
25 Una buona novella di lontan paese È come acqua fresca alla persona stanca ed assetata	25 Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.
26 Il giusto che vacilla davanti all’empio, È una fonte calpestata, ed una vena d’acque guasta	26 Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.
27 Il mangiar troppo miele non è bene, E l’investigar colui che è la gloria degli uomini è cosa gloriosa	27 Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.
28 L’uomo, il cui animo non ha ritegno alcuno, È una città sfasciata, senza mura	28 Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.