Apocalisse 16

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 E udii dal tempio una voce potente che diceva ai sette angeli: «Andate e versate sulla terra le sette coppe dell’ira di Dio».	1 Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.»
2 Partì il primo angelo e versò la sua coppa sopra la terra; e si formò una piaga cattiva e maligna sugli uomini che recavano il marchio della bestia e si prostravano davanti alla sua statua.	2 І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клейно звіра і що поклонялися образові його.
3 Il secondo angelo versò la sua coppa nel mare; e si formò del sangue come quello di un morto e morì ogni essere vivente che si trovava nel mare.	3 Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі.
4 Il terzo angelo versò la sua coppa nei fiumi e nelle sorgenti delle acque, e diventarono sangue.	4 Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров.
5 Allora udii l’angelo delle acque che diceva: «Sei giusto, tu che sei e che eri, tu, il Santo, perché così hai giudicato.	5 І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив;
6 Essi hanno versato il sangue di santi e di profeti; tu hai dato loro sangue da bere: ne sono degni!».	6 бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.»
7 E dall’altare udii una voce che diceva: «Sì, Signore Dio onnipotente, veri e giusti sono i tuoi giudizi!».	7 І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.»
8 Il quarto angelo versò la sua coppa sul sole e gli fu concesso di bruciare gli uomini con il fuoco.	8 Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем.
9 E gli uomini bruciarono per il terribile calore e bestemmiarono il nome di Dio che ha in suo potere tali flagelli, invece di pentirsi per rendergli gloria.	9 І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім’я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися — віддати йому славу.
10 Il quinto angelo versò la sua coppa sul trono della bestia; e il suo regno fu avvolto dalle tenebre. Gli uomini si mordevano la lingua per il dolore	10 П’ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю,
11 e bestemmiarono il Dio del cielo a causa dei loro dolori e delle loro piaghe, invece di pentirsi delle loro azioni.	11 і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх.
12 Il sesto angelo versò la sua coppa sopra il grande fiume Eufrate e le sue acque furono prosciugate per preparare il passaggio ai re dell’oriente.	12 Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця.
13 Poi dalla bocca del drago e dalla bocca della bestia e dalla bocca del falso profeta vidi uscire tre spiriti impuri, simili a rane:	13 І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби;
14 sono infatti spiriti di demòni che operano prodigi e vanno a radunare i re di tutta la terra per la guerra del grande giorno di Dio, l’Onnipotente.	14 то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної — зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя.
15 Ecco, io vengo come un ladro. Beato chi è vigilante e custodisce le sue vesti per non andare nudo e lasciar vedere le sue vergogne.	15 Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його.
16 E i tre spiriti radunarono i re nel luogo che in ebraico si chiama Armaghedòn.	16 І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон.
17 Il settimo angelo versò la sua coppa nell’aria; e dal tempio, dalla parte del trono, uscì una voce potente che diceva: «È cosa fatta!».	17 А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!»
18 Ne seguirono folgori, voci e tuoni e un grande terremoto, di cui non vi era mai stato l’uguale da quando gli uomini vivono sulla terra.	18 І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий!
19 La grande città si squarciò in tre parti e crollarono le città delle nazioni. Dio si ricordò di Babilonia la grande, per darle da bere la coppa di vino della sua ira ardente.	19 І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його.
20 Ogni isola scomparve e i monti si dileguarono.	20 І зник усякий острів, і гір не знайшлося;
21 Enormi chicchi di grandine, pesanti come talenti, caddero dal cielo sopra gli uomini, e gli uomini bestemmiarono Dio a causa del flagello della grandine, poiché davvero era un grande flagello.	21 а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми.