Giobbe 6

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Giobbe prese a dire:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 «Se ben si pesasse la mia angoscia e sulla stessa bilancia si ponesse la mia sventura,	2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
3 certo sarebbe più pesante della sabbia del mare! Per questo le mie parole sono così avventate,	3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
4 perché le saette dell’Onnipotente mi stanno infitte, sicché il mio spirito ne beve il veleno e i terrori di Dio mi si schierano contro!	4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
5 Raglia forse l’asino selvatico con l’erba davanti o muggisce il bue sopra il suo foraggio?	5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
6 Si mangia forse un cibo insipido, senza sale? O che gusto c’è nel succo di malva?	6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
7 Ciò che io ricusavo di toccare ora è il mio cibo nauseante!	7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
8 Oh, mi accadesse quello che invoco e Dio mi concedesse quello che spero!	8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
9 Volesse Dio schiacciarmi, stendere la mano e sopprimermi!	9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
10 Questo sarebbe il mio conforto, e io gioirei, pur nell’angoscia senza pietà, perché non ho rinnegato i decreti del Santo.	10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
11 Qual è la mia forza, perché io possa aspettare, o qual è la mia fine, perché io debba pazientare?	11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
12 La mia forza è forse quella dei macigni? E la mia carne è forse di bronzo?	12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
13 Nulla c’è in me che mi sia di aiuto? Ogni successo mi è precluso?	13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
14 A chi è sfinito dal dolore è dovuto l’affetto degli amici, anche se ha abbandonato il timore di Dio.	14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
15 I miei fratelli sono incostanti come un torrente, come l’alveo dei torrenti che scompaiono:	15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
16 sono torbidi per il disgelo, si gonfiano allo sciogliersi della neve,	16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.
17 ma al tempo della siccità svaniscono e all’arsura scompaiono dai loro letti.	17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
18 Le carovane deviano dalle loro piste, avanzano nel deserto e vi si perdono;	18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
19 le carovane di Tema li cercano con lo sguardo, i viandanti di Saba sperano in essi:	19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
20 ma rimangono delusi d’aver sperato, giunti fin là, ne restano confusi.	20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
21 Così ora voi non valete niente: vedete una cosa che fa paura e vi spaventate.	21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
22 Vi ho detto forse: “Datemi qualcosa”, o “Con i vostri beni pagate il mio riscatto”,	22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
23 o “Liberatemi dalle mani di un nemico”, o “Salvatemi dalle mani dei violenti”?	23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —
24 Istruitemi e allora io tacerò, fatemi capire in che cosa ho sbagliato.	24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
25 Che hanno di offensivo le mie sincere parole e che cosa dimostrano le vostre accuse?	25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
26 Voi pretendete di confutare le mie ragioni, e buttate al vento i detti di un disperato.	26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!
27 Persino su un orfano gettereste la sorte e fareste affari a spese di un vostro amico.	27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
28 Ma ora degnatevi di volgervi verso di me: davanti a voi non mentirò.	28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
29 Su, ricredetevi: non siate ingiusti! Ricredetevi: io sono nel giusto!	29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
30 C’è forse iniquità sulla mia lingua o il mio palato non sa distinguere il male?	30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»