Esodo 16

BIBBIA CEI 1974	Біблія
1 Levarono l'accampamento da Elim e tutta la comunità degli Israeliti arrivò al deserto di Sin, che si trova tra Elim e il Sinai, il quindici del secondo mese dopo la loro uscita dal paese d'Egitto.	1 З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
2 Nel deserto tutta la comunità degli Israeliti mormorò contro Mosè e contro Aronne.	2 І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.
3 Gli Israeliti dissero loro: "Fossimo morti per mano del Signore nel paese d'Egitto, quando eravamo seduti presso la pentola della carne, mangiando pane a sazietà! Invece ci avete fatti uscire in questo deserto per far morire di fame tutta questa moltitudine".	3 Говорили до них сини Ізраїля: О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду.
4 Allora il Signore disse a Mosè: "Ecco, io sto per far piovere pane dal cielo per voi: il popolo uscirà a raccoglierne ogni giorno la razione di un giorno, perché io lo metta alla prova, per vedere se cammina secondo la mia legge o no.	4 І сказав Господь Мойсеєві: Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.
5 Ma il sesto giorno, quando prepareranno quello che dovranno portare a casa, sarà il doppio di ciò che raccoglieranno ogni altro giorno".	5 Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня.
6 Mosè e Aronne dissero a tutti gli Israeliti: "Questa sera saprete che il Signore vi ha fatti uscire dal paese d'Egitto;	6 І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;
7 domani mattina vedrete la Gloria del Signore; poiché egli ha inteso le vostre mormorazioni contro di lui. Noi infatti che cosa siamo, perché mormoriate contro di noi?".	7 а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?
8 Mosè disse: "Quando il Signore vi darà alla sera la carne da mangiare e alla mattina il pane a sazietà, sarà perché il Signore ha inteso le mormorazioni, con le quali mormorate contro di lui. Noi infatti che cosa siamo? Non contro di noi vanno le vostre mormorazioni, ma contro il Signore".	8 Далі Мойсей сказав: Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м’яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа.
9 Mosè disse ad Aronne: "Dà questo comando a tutta la comunità degli Israeliti: Avvicinatevi alla presenza del Signore, perché egli ha inteso le vostre mormorazioni!".	9 Мойсей сказав Аронові: Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання.
10 Ora mentre Aronne parlava a tutta la comunità degli Israeliti, essi si voltarono verso il deserto: ed ecco la Gloria del Signore apparve nella nube.	10 І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
11 Il Signore disse a Mosè:	11 Тоді Господь заговорив до Мойсея:
12 "Ho inteso la mormorazione degli Israeliti. Parla loro così: Al tramonto mangerete carne e alla mattina vi sazierete di pane; saprete che io sono il Signore vostro Dio".	12 Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я — Господь, Бог ваш.
13 Ora alla sera le quaglie salirono e coprirono l'accampamento; al mattino vi era uno strato di rugiada intorno all'accampamento.	13 І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.
14 Poi lo strato di rugiada svanì ed ecco sulla superficie del deserto vi era una cosa minuta e granulosa, minuta come è la brina sulla terra.	14 Коли ж роса зникла — ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.
15 Gli Israeliti la videro e si dissero l'un l'altro: "'Man hu': che cos'è?", perché non sapevano che cosa fosse. Mosè disse loro: "È il pane che il Signore vi ha dato in cibo.	15 Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: Що це таке? Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: Це хліб, що дав Господь вам на поживу.
16 Ecco che cosa comanda il Signore: Raccoglietene quanto ciascuno può mangiarne, un 'omer' a testa, secondo il numero delle persone con voi. Ne prenderete ciascuno per quelli della propria tenda".	16 А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі.
17 Così fecero gli Israeliti. Ne raccolsero chi molto chi poco.	17 Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.
18 Si misurò con l''omer': colui che ne aveva preso di più, non ne aveva di troppo, colui che ne aveva preso di meno non ne mancava: avevano raccolto secondo quanto ciascuno poteva mangiarne.	18 А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.
19 Poi Mosè disse loro: "Nessuno ne faccia avanzare fino al mattino".	19 І сказав до них Мойсей: Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку.
20 Essi non obbedirono a Mosè e alcuni ne conservarono fino al mattino; ma vi si generarono vermi e imputridì. Mosè si irritò contro di loro.	20 Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них.
21 Essi dunque ne raccoglievano ogni mattina secondo quanto ciascuno mangiava; quando il sole cominciava a scaldare, si scioglieva.	21 Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.
22 Nel sesto giorno essi raccolsero il doppio di quel pane, due 'omer' a testa. Allora tutti i principi della comunità vennero ad informare Mosè.	22 Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;
23 E disse loro: "È appunto ciò che ha detto il Signore: Domani è sabato, riposo assoluto consacrato al Signore. Ciò che avete da cuocere, cuocetelo; ciò che avete da bollire, bollitelo; quanto avanza, tenetelo in serbo fino a domani mattina".	23 а він сказав їм: Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку.
24 Essi lo misero in serbo fino al mattino, come aveva ordinato Mosè, e non imputridì, né vi si trovarono vermi.	24 Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.
25 Disse Mosè: "Mangiatelo oggi, perché è sabato in onore del Signore: oggi non lo troverete nella campagna.	25 Тоді сказав Мойсей: Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі.
26 Sei giorni lo raccoglierete, ma il settimo giorno è sabato: non ve ne sarà".	26 Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде.
27 Nel settimo giorno alcuni del popolo uscirono per raccoglierne, ma non ne trovarono.	27 І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.
28 Disse allora il Signore a Mosè: "Fino a quando rifiuterete di osservare i miei ordini e le mie leggi?	28 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?
29 Vedete che il Signore vi ha dato il sabato! Per questo egli vi dà al sesto giorno il pane per due giorni. Restate ciascuno al proprio posto! Nel settimo giorno nessuno esca dal luogo dove si trova".	29 Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю.
30 Il popolo dunque riposò nel settimo giorno.	30 Отже, народ відпочивав сьомого дня.
31 La casa d'Israele la chiamò manna. Era simile al seme del coriandolo e bianca; aveva il sapore di una focaccia con miele.	31 І назвали сини Ізраїля це манна; була вона схожа на коріяндрове сім’я, біла, а смак її, як у медівника.
32 Mosè disse: "Questo ha ordinato il Signore: Riempitene un 'omer' e conservatelo per i vostri discendenti, perché vedano il pane che vi ho dato da mangiare nel deserto, quando vi ho fatti uscire dal paese d'Egitto".	32 І сказав Мойсей: Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської.
33 Mosè disse quindi ad Aronne: "Prendi un'urna e mettici un 'omer' completo di manna; deponila davanti al Signore e conservala per i vostri discendenti".	33 І сказав Мойсей Аронові: Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків.
34 Secondo quanto il Signore aveva ordinato a Mosè, Aronne la depose per conservarla davanti alla Testimonianza.	34 Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.
35 Gli Israeliti mangiarono la manna per quarant'anni, fino al loro arrivo in una terra abitata, mangiarono cioè la manna finché furono arrivati ai confini del paese di Canaan.	35 Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.
36 L''omer' è la decima parte di un 'efa'.	36 Омер же — це десята часть ефи.