| 1 Después le enseñó con una parábola que era necesario orar siempre sin desanimarse: | 1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. |
| 2 «En una ciudad había un juez que no temía a Dios ni le importaban los hombres; | 2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. |
| 3 y en la misma ciudad vivía una viuda que recurría a él, diciéndole: "Te ruego que me hagas justicia contra mi adversario". | 3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника! |
| 4 Durante mucho tiempo el juez se negó, pero después dijo: "Yo no temo a Dios ni me importan los hombres, | 4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, |
| 5 pero como esta viuda me molesta, le haré justicia para que no venga continuamente a fastidiarme".» | 5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.» |
| 6 Y el Señor dijo: «Oigan lo que dijo este juez injusto. | 6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже! |
| 7 Y Dios, ¿no hará justicia a sus elegidos, que claman a él día y noche, aunque los haga esperar? | 7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них |
| 8 Les aseguro que en un abrir y cerrar de ojos les hará justicia. Pero cuando venga el Hijo del hombre, ¿encontrará fe sobre la tierra?». | 8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру» |
| 9 Y refiriéndose a algunos que se tenían por justos y despreciaban a los demás, dijo también esta parábola: | 9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу |
| 10 «Dos hombres subieron al Templo para orar; uno era fariseo y el otro, publicano. | 10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар. |
| 11 El fariseo, de pie, oraba así: "Dios mío, te doy gracias porque no soy como los demás hombres, que son ladrones, injustos y adúlteros; ni tampoco como ese publicano. | 11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. |
| 12 Ayuno dos veces por semana y pago la décima parte de todas mis entradas". | 12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. |
| 13 En cambio el publicano, manteniéndose a distancia, no se animaba siquiera a levantar los ojos al cielo, sino que se golpeaba el pecho, diciendo: "¡Dios mío, ten piedad de mí, que soy un pecador!". | 13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним! |
| 14 Les aseguro que este último volvió a su casa justificado, pero no el primero. Porque todo el que se ensalza será humillado y el que se humilla será ensalzado». | 14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.» |
| 15 También le presentaban a los niños pequeños, para que los tocara; pero, al ver esto, los discípulos los reprendían. | 15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. |
| 16 Entonces Jesús los hizo llamar y dijo: «Dejen que los niños se acerquen a mí y no se lo impidan, porque el Reino de Dios pertenece a los que son como ellos. | 16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже. |
| 17 Les aseguro que el que no recibe el Reino de Dios como un niño, no entrará en él». | 17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.» |
| 18 Un hombre importante le preguntó: «Maestro bueno, ¿qué debo hacer para heredar la Vida eterna?». | 18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне» |
| 19 Jesús le dijo: ¿Por qué me llamas bueno? Sólo Dios es bueno. | 19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог. |
| 20 Tú conoces los mandamientos: No cometerás adulterio, no matarás, no robarás, no darás falso testimonio, honra a tu padre y a tu madre». | 20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.» |
| 21 El hombre le respondió: «Todo esto lo he cumplido desde mi juventud». | 21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.» |
| 22 Al oírlo, Jesús le dijo: «Una cosa te falta todavía: vende todo lo que tienes y distribúyelo entre los pobres, y tendrás un tesoro en el cielo. Después ven y sígueme». | 22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.» |
| 23 Al oír estas palabras, el hombre se entristeció, porque era muy rico. | 23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. |
| 24 Viéndolo así, Jesús dijo: «¡Qué difícil será para los ricos entrar en el Reino de Dios! | 24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! |
| 25 Sí, es más fácil que un camello pase por el ojo de una aguja, que un rico entre en el Reino de Dios». | 25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.» |
| 26 Los que escuchaban dijeron: «Pero entonces, ¿quién podrá salvarse?». | 26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися» |
| 27 Jesús respondió: «Lo que es imposible para los hombres, es posible para Dios». | 27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.» |
| 28 Pedro le dijo: «Nosotros hemos dejado todo lo que teníamos y te hemos seguido». | 28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.» |
| 29 Jesús respondió: «Les aseguro que el que haya dejado casa, mujer, hermanos, padres o hijos, por el Reino de Dios, | 29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, |
| 30 recibirá mucho más en ese mundo; y en el mundo futuro, recibirá la Vida eterna». | 30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше |
| 31 Después, Jesús llevó aparte a los Doce y les dijo: «Ahora subimos a Jerusalén, donde se cumplirá todo lo que anunciaron los profetas sobre el Hijo del hombre. | 31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. |
| 32 Será entregado a los paganos, se burlarán de él, lo insultarán, lo escupirán | 32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, |
| 33 y, después de azotarlo, lo matarán. Pero al tercer día resucitará». | 33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.» |
| 34 Ellos no comprendieron nada de todo esto; les resultaba oscuro y no captaban el sentido de estas palabras. | 34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив. |
| 35 Cuando se acercaba a Jericó, un ciego estaba sentado al borde del camino, pidiendo limosna. | 35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. |
| 36 Al oír que pasaba mucha gente, preguntó qué sucedía. | 36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. |
| 37 Le respondieron que pasaba Jesús de Nazaret. | 37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. |
| 38 El ciego se puso a gritar: «¡Jesús, Hijo de David, ten compasión de mí!». | 38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» |
| 39 Los que iban delante lo reprendían para que se callara, pero él gritaba más fuerte: «¡Hijo de David, ten compasión de mí!». | 39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» |
| 40 Jesús se detuvo y mandó que se lo trajeran. Cuando lo tuvo a su lado, le preguntó: | 40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав |
| 41 ¿Qué quieres que haga por ti?». «Señor, que yo vea otra vez». | 41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!» |
| 42 Y Jesús le dijo: «Recupera la vista, tu fe te ha salvado». | 42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.» |
| 43 En el mismo momento, el ciego recuperó la vista y siguió a Jesús, glorificando a Dios. Al ver esto, todo el pueblo alababa a Dios. | 43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові. |
