| 1 Cuando se aproximaban a Jerusalén, estando ya al pie del monte de los Olivos, cerca de Betfagé y de Betania, Jesús envió a dos de sus discípulos, | 1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, |
| 2 diciéndoles: «Vayan al pueblo que está enfrente y, al entrar, encontrarán un asno atado, que nadie ha montado todavía. Desátenlo y tráiganlo; | 2 кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв’яжіть і приведіть його. |
| 3 y si alguien les pregunta: «¿Qué están haciendo?», respondan: «El Señor lo necesita y lo va a devolver en seguida». | 3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? — відкажіть: Господь його потребує, — тож негайно відішле його назад сюди. |
| 4 Ellos fueron y encontraron un asno atado cerca de una puerta, en la calle, y lo desataron. | 4 Пішли ті і знайшли осля, прив’язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, — і відв’язали. |
| 5 algunos de los que estaban allí les preguntaron: «¿Qué hacen? ¿Por qué desatan ese asno?». | 5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв’язуєте? |
| 6 Ellos respondieron como Jesús les había dicho y nadie los molestó. | 6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. |
| 7 Entonces le llevaron el asno, pusieron sus mantos sobre él y Jesús se montó. | 7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. |
| 8 Muchos extendían sus mantos sobre el camino; otros, lo cubrían con ramas que cortaban en el campo. | 8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж — віття, нарізане в полі. |
| 9 Los que iban delante y los que seguían a Jesús, gritaban: «¡Hosana! ¡Bendito el que viene en nombre del Señor! | 9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна! |
| 10 ¡Bendito sea el Reino que ya viene, el Reino de nuestro padre David! ¡Hosana en las alturas!». | 10 Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті! |
| 11 Jesús llegó a Jerusalén y fue al Templo; después de observarlo todo, como ya era tarde, salió con los Doce hacia Betania. | 11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. |
| 12 Al día siguiente, cuando salieron de Betania, Jesús sintió hambre. | 12 Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. |
| 13 Al divisar de lejos una higuera cubierta de hojas, se acercó para ver si encontraba algún fruto, pero no había más que hojas; porque no era la época de los higos. | 13 Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. |
| 14 Dirigiéndose a la higuera, le dijo: «Que nadie más coma de tus frutos». Y sus discípulos lo oyeron. | 14 І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це. |
| 15 Cuando llegaron a Jerusalén, Jesús entró en el Templo y comenzó a echar a los que vendían y compraban en él. Derribó las mesas de los cambistas y los puestos de los vendedores de palomas, | 15 І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, |
| 16 y prohibió que transportaran cargas por el Templo. | 16 а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. |
| 17 Y les enseñaba: «¿Acaso no está escrito: Mi Casa será llamada Casa de oración para todas las naciones? Pero ustedes la han convertido en una cueva de ladrones». | 17 Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників! |
| 18 Cuando se enteraron los sumos sacerdotes y los escribas, buscaban la forma de matarlo, porque le tenían miedo, ya que todo el pueblo estaba maravillado de su enseñanza. | 18 Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. |
| 19 Al caer la tarde, Jesús y sus discípulos salieron de la ciudad. | 19 Увечері ж вийшов поза місто. |
| 20 A la mañana siguiente, al pasar otra vez, vieron que la higuera se había secado de raíz. | 20 Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. |
| 21 Pedro, acordándose, dijo a Jesús: «Maestro, la higuera que has maldecido se ha secado». | 21 Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла. |
| 22 Jesús respondió: «Tengan fe en Dios. | 22 Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. |
| 23 Porque yo les aseguro que si alguien dice a esta montaña: «Retírate de ahí y arrójate al mar», sin vacilar en su interior, sino creyendo que sucederá lo que dice, lo conseguirá. | 23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, — то буде йому так. |
| 24 Por eso les digo: Cuando pidan algo en la oración, crean que ya lo tienen y lo conseguirán. | 24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, — і буде вам так. |
| 25 Y cuando ustedes se pongan de pie para orar, si tienen algo en contra de alguien, perdónenlo, y el Padre que está en el cielo les perdonará también sus faltas». | 25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. |
| 26 (Pero si no perdonan, tampoco el Padre que está en el cielo los perdonará a ustedes) | 26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших. |
| 27 Y llegaron de nuevo a Jerusalén. Mientras Jesús caminaba por el Templo, los sumos sacerdotes, los escribas y los ancianos se acercaron a él | 27 І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші |
| 28 y le dijeron: «¿Con qué autoridad haces estas cosas? ¿O quién te dio autoridad para hacerlo?». | 28 й кажуть до нього: Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити? |
| 29 Jesús les respondió: «Yo también quiero hacerles una sola pregunta. Si me responden, les diré con qué autoridad hago estas cosas. | 29 Ісус же відказав їм: Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. |
| 30 Díganme: el bautismo de Juan, ¿venía del cielo o de los hombres?». | 30 Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені. |
| 31 Ellos se hacían este razonamiento: «Si contestamos: "Del cielo", él nos dirá: "¿Por qué no creyeron en él"?. | 31 Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, — то скаже: Чому ж ви не повірили йому? |
| 32 ¿Diremos entonces: "De los hombres"?». Pero como temían al pueblo, porque todos consideraban que Juan había sido realmente un profeta, | 32 А скажемо: Від людей, — лячно народу, — всі бо вважали Йоана, що він пророк. |
| 33 respondieron a Jesús: «No sabemos». Y él les respondió: «Yo tampoco les diré con qué autoridad hago estas cosas». | 33 І відповіли Ісусові: Не знаємо. Ісус же відказав їм: То й я вам не скажу, якою владою я це роблю. |
