| 1 Aquel día, Jesús salió de la casa y se sentó a orillas del mar. | 1 Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря. |
| 2 Una gran multitud se reunió junto a él, de manera que debió subir a una barca y sentarse en ella, mientras la multitud permanecía en la costa. | 2 І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі. |
| 3 Entonces él les habló extensamente por medio de parábolas. Les decía: «El sembrador salió a sembrar. | 3 Він говорив до них численними притчами, кажучи: «От вийшов сіяч сіяти. |
| 4 Al esparcir las semillas, algunas cayeron al borde del camino y los pájaros las comieron. | 4 І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його. |
| 5 Otras cayeron en terreno pedregoso, donde no había mucha tierra, y brotaron en seguida, porque la tierra era poco profunda; | 5 Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. |
| 6 pero cuando salió el sol, se quemaron y, por falta de raíz, se secaron. | 6 Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. |
| 7 Otras cayeron entre espinas, y estas, al crecer, las ahogaron. | 7 Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його, |
| 8 Otras cayeron en tierra buena y dieron fruto: unas cien, otras sesenta, otras treinta. | 8 Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять. |
| 9 ¡El que tenga oídos, que oiga!». | 9 Хто має вуха, нехай слухає.» |
| 10 Los discípulos se acercaron y le dijeron: «¿Por qué les hablas por medio de parábolas?». | 10 І приступили його учні й сказали до нього: «Чому ти притчами до них говориш?» |
| 11 El les respondió: «A ustedes se les ha concedido conocer los misterios del Reino de los Cielos, pero a ellos no. | 11 А він у відповідь сказав їм: «Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано. |
| 12 Porque a quien tiene, se le dará más todavía y tendrá en abundancia, pero al que no tiene, se le quitará aun lo que tiene. | 12 Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. |
| 13 Por eso les hablo por medio de parábolas: porque miran y no ven, oyen y no escuchan ni entienden. | 13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють. |
| 14 Y así se cumple en ellos la profecía de Isaías, que dice: "Por más que oigan, no comprenderán, por más que vean, no conocerán, | 14 На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, — |
| 15 Porque el corazón de este pueblo se ha endurecido, tienen tapados sus oídos y han cerrado sus ojos, para que sus ojos no vean, y sus oídos no oigan, y su corazón no comprenda, y no se conviertan, y yo no los cure". | 15 бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, — щоб я зцілив їх. |
| 16 Felices, en cambio, los ojos de ustedes, porque ven; felices sus oídos, porque oyen. | 16 Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують. |
| 17 Les aseguro que muchos profetas y justos desearon ver lo que ustedes ven y no lo vieron, oír lo que ustedes oyen, y no lo oyeron. | 17 Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули. |
| 18 Escuchen, entonces, lo que significa la parábola del sembrador. | 18 Слухайте, отже, притчу про сіяча. |
| 19 Cuando alguien oye la Palabra del Reino y no la comprende, viene el Maligno y arrebata lo que había sido sembrado en su corazón: este es el que recibió la semilla al borde del camino. | 19 До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги. |
| 20 El que la recibe en terreno pedregoso es el hombre que, al escuchar la Palabra, la acepta en seguida con alegría, | 20 А той, хто був сприйняв його на кам’янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає, |
| 21 pero no la deja echar raíces, porque es inconstante: en cuanto sobreviene una tribulación o una persecución a causa de la Palabra, inmediatamente sucumbe. | 21 але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється. |
| 22 El que recibe la semilla entre espinas es el hombre que escucha la Palabra, pero las preocupaciones del mundo y la seducción de las riquezas la ahogan, y no puede dar fruto. | 22 А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду. |
| 23 Y el que la recibe en tierra fértil es el hombre que escucha la Palabra y la comprende. Este produce fruto, ya sea cien, ya sesenta, ya treinta por uno». | 23 Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.» |
| 24 Y les propuso otra parábola: «El Reino de los Cielos se parece a un hombre que sembró buena semilla en su campo; | 24 Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. |
| 25 pero mientras todos dormían vino su enemigo, sembró cizaña en medio del trigo y se fue. | 25 Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. |
| 26 Cuando creció el trigo y aparecieron las espigas, también apareció la cizaña. | 26 Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. |
| 27 Los peones fueron a ver entonces al propietario y le dijeron: «Señor, ¿no habías sembrado buena semilla en tu campo? ¿Cómo es que ahora hay cizaña en él?. | 27 Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? |
| 28 El les respondió: «Esto lo ha hecho algún enemigo». Los peones replicaron: «¿Quieres que vayamos a arrancarla?». | 28 Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? |
| 29 «No, les dijo el dueño, porque al arrancar la cizaña, corren el peligro de arrancar también el trigo. | 29 Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. |
| 30 Dejen que crezcan juntos hasta la cosecha, y entonces diré a los cosechadores: Arranquen primero la cizaña y átenla en manojos para quemarla, y luego recojan el trigo en mi granero». | 30 Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.» |
| 31 También les propuso otra parábola: «El Reino de los Cielos se parece a un grano de mostaza que un hombre sembró en su campo. | 31 Іншу притчу він подав їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. |
| 32 En realidad, esta es la más pequeña de las semillas, pero cuando crece es la más grande de las hortalizas y se convierte en un arbusto, de tal manera que los pájaros del cielo van a cobijarse en sus ramas». | 32 Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.» |
| 33 Después les dijo esta otra parábola: «El Reino de los Cielos se parece a un poco de levadura que una mujer mezcla con gran cantidad de harina, hasta que fermenta toda la masa». | 33 Ще іншу притчу повідав їм: «Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.» — |
| 34 Todo esto lo decía Jesús a la muchedumbre por medio de parábolas, y no les hablaba sin parábolas, | 34 щоб збулося сказане пророком: «Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.» |
| 35 para que se cumpliera lo anunciado por el Profeta: "Hablaré en parábolas anunciaré cosas que estaban ocultas desde la creación del mundo". | |
| 36 Entonces, dejando a la multitud, Jesús regresó a la casa; sus discípulos se acercaron y le dijeron: «Explícanos la parábola de la cizaña en el campo». | 36 Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: «Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.» |
| 37 El les respondió: «El que siembra la buena semilla es el Hijo del hombre; | 37 А він у відповідь сказав їм: «Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий; |
| 38 el campo es el mundo; la buena semilla son los que pertenecen al Reino; la cizaña son los que pertenecen al Maligno, | 38 поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого; |
| 39 y el enemigo que la siembra es el demonio; la cosecha es el fin del mundo y los cosechadores son los ángeles. | 39 ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели. |
| 40 Así como se arranca la cizaña y se la quema en el fuego, de la misma manera sucederá al fin del mundo. | 40 Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: |
| 41 El Hijo del hombre enviará a sus ángeles, y estos quitarán de su Reino todos los escándalos y a los que hicieron el mal, | 41 Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, |
| 42 y los arrojarán en el horno ardiente: allí habrá llanto y rechinar de dientes. | 42 і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. |
| 43 Entonces los justos resplandecerán como el sol en el Reino de su Padre. ¡El que tenga oídos, que oiga! | 43 І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає! |
| 44 El Reino de los Cielos se parece a un tesoro escondido en un campo; un hombre lo encuentra, lo vuelve a esconder, y lleno de alegría, vende todo lo que posee y compra el campo. | 44 Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. |
| 45 El Reino de los Cielos se parece también a un negociante que se dedicaba a buscar perlas finas; | 45 Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. |
| 46 y al encontrar una de gran valor, fue a vender todo lo que tenía y la compró. | 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. |
| 47 El Reino de los Cielos se parece también a una red que se echa al mar y recoge toda clase de peces. | 47 Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. |
| 48 Cuando está llena, los pescadores la sacan a la orilla y, sentándose, recogen lo bueno en canastas y tiran lo que no sirve. | 48 Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають. |
| 49 Así sucederá al fin del mundo: vendrán los ángeles y separarán a los malos de entre los justos, | 49 Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і |
| 50 para arrojarlos en el horno ardiente. Allí habrá llanto y rechinar de dientes. | 50 кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. |
| 51 ¿Comprendieron todo esto?». «Sí», le respondieron. | 51 Чи ви це все зрозуміли?» — «Так!» — йому відповіли. |
| 52 Entonces agregó: «Todo escriba convertido en discípulo del Reino de los Cielos se parece a un dueño de casa que saca de sus reservas lo nuevo y lo viejo». | 52 Тоді сказав їм: «Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.» |
| 53 Cuando Jesús terminó estas parábolas se alejó de allí | 53 Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. |
| 54 y, al llegar a su pueblo, se puso a enseñar a la gente en la sinagoga, de tal manera que todos estaban maravillados. «¿De dónde le viene, decían, esta sabiduría y ese poder de hacer milagros? | 54 Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: «Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? |
| 55 ¿No es este el hijo del carpintero? ¿Su madre no es la que llaman María? ¿Y no son hermanos suyos Santiago, José, Simón y Judas? | 55 Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? |
| 56 ¿Y acaso no viven entre nosotros todas sus hermanas? ¿De dónde le vendrá todo esto?». | 56 І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?» |
| 57 Y Jesús era para ellos un motivo de escándalo. Entonces les dijo: «Un profeta es despreciado solamente en su pueblo y en su familia». | 57 І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.» |
| 58 Y no hizo allí muchos milagros, a causa de la falta de fe de esa gente. | 58 І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри. |
