Livre des Juges 11

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Or Jephté de Galaad était un courageux guerrier. Il était fils d’une prostituée, mais son père était Galaad.	1 Єфта, гілеадій, був муж хоробрий; а був він син блудниці, — батько ж Єфти був Гілеад.
2 La femme de Galaad lui avait donné des fils, et quand ils furent grands ils chassèrent Jephté: “Tu n’auras pas de part d’héritage, lui dirent-ils, dans la maison de notre père, tu n’es que le fils d’une étrangère.”	2 Жінка Гілеада породила йому також синів. І коли повиростали сини його жінки, то й прогнали Єфту, кажучи йому: «Нема тобі спадщини в домі нашого батька, бо ти син другої жінки.»
3 Jephté s’éloigna donc de ses frères et s’installa au pays de Tob. Des gens de rien se rassemblèrent autour de Jephté et firent campagne avec lui.	3 І втік Єфта геть від братів своїх і оселився в краю Тов. Збирались до Єфти пройдисвіти та й мандрували за ним.
4 C’est à ce moment-là que les Ammonites attaquèrent Israël.	4 Після якогось часу розпочали сини Аммона Війну з Ізраїлем.
5 Les anciens de Galaad allèrent alors chercher Jephté au pays de Tob	5 Як же розпочали сини Аммона війну з Ізраїлем, пішли старші гілеадські, щоб узяти Єфту з краю Тов.
6 et ils lui dirent: “Viens! Tu seras notre chef et nous combattrons contre les Ammonites.”	6 Сказали вони до Єфти: «Ходи, будеш нашим вождем, і ми будемо воювати з синами Аммона.»
7 Mais Jephté répondit aux anciens de Galaad: “N’est-ce pas vous qui m’avez méprisé et chassé de la maison de mon père? Et maintenant vous venez me trouver parce que vous êtes en danger!”	7 А Єфта відповів старшинам гілеадським: «Хіба ви не зненавиділи мене й не прогнали мене з батьківського дому? Чого ж тепер, коли вам скрутно, приходите до мене?»
8 Les anciens de Galaad dirent à Jephté: “C’est bien pour cela que nous sommes revenus vers toi aujourd’hui, pour que tu marches à notre tête et que tu combattes contre les Ammonites; nous voulons te faire chef de tous les habitants de Galaad.”	8 Старші ж сказали до Єфти: «Власне того ми й вернулися тепер до тебе; ходи з нами, воюватимеш із синами Аммона й будеш головою над нами та над усіма мешканцями Гілеаду.»
9 Jephté répondit aux anciens de Galaad: “Si vous me faites revenir pour combattre les Ammonites et que Yahvé les livre entre mes mains, je serai votre chef.”	9 Єфта же мовив до старших гілеадських: «Коли мене повернете, щоб я воював із синами Аммона, й Господь віддасть їх у мої руки, чи справді стану я над вами головою?»
10 Les anciens de Galaad dirent à Jephté: “Yahvé sera témoin contre nous si nous n’agissons pas comme tu viens de dire.”	10 Старші гілеадські відповіли Єфті: «Нехай буде Господь свідком між нами, коли не вчинимо по твоєму слову.»
11 Jephté partit donc avec les anciens de Galaad, et le peuple le mit à sa tête comme son chef et son général. Puis à Mispa, en présence de Yahvé, Jephté répéta toutes ses conditions.	11 От і пішов Єфта з гілеадськими старшинами, й настановив його народ головою й вождем над собою. І повторив Єфта усі свої слова в Міцпі перед Господом.
12 Jephté envoya des hommes au roi des Ammonites avec ce message: “Pourquoi viens-tu te mêler de mes affaires et me faire la guerre dans mon pays?”	12 Тоді Єфта послав до аммонського царя послів сказати йому: «Що тобі до мене, що виступаєш проти мене, щоб іти війною на мою землю?»
13 Le roi des Ammonites répondit aux messagers de Jephté: “C’est parce que les Israélites se sont emparés de mon territoire depuis l’Arnon jusqu’au Yabok et au Jourdain lorsqu’ils sont arrivés d’Égypte. Maintenant donc, rends-le de bon gré.”	13 І відповів цар аммонський до послів Єфти: «Бо Ізраїль, ідучи з Єгипту, забрав у мене землю від Арнона до Яббоку та до Йордану. Тож поверни мені її тепер мирно.»
14 De nouveau, Jephté envoya des messagers au roi des Ammonites.	14 Але Єфта послав знову послів до царя аммонського
15 Il lui fit dire de sa part: “Israël ne s’est pas emparé du pays de Moab, ni du pays des Ammonites.	15 і звелів йому сказати: «От що каже Єфта: Ізраїль не забирав у моавитян та синів Аммона їхньої землі.
16 Lorsque les Israélites sont montés d’Égypte, ils ont marché dans le désert jusqu’à la mer des Roseaux et ils sont arrivés à Qadesh.	16 Бо вийшовши з Єгипту, Ізраїль перейшов пустиню до Червоного моря й прийшов у Кадеш.
17 Alors Israël envoya des messagers au roi d’Édom pour lui dire: ‘Laisse-moi traverser ton pays.’ Mais le roi d’Édom refusa. Ils envoya de même des messagers au roi de Moab qui refusa aussi. Alors Israël séjourna à Qadesh.	17 Звідсіль вислав він послів до едомського царя з просьбою: Дозволь мені, будь ласка, перейти через твою землю! Та цар едомський не вволив його волі. Так само послано було й до царя моавського, та не хотів і той. Тож і сидів Ізраїль у Кадеші.
18 “Il marcha ensuite dans le désert, contourna le pays d’Édom et le pays de Moab, et arriva par l’est du pays de Moab. Il installa son camp au-delà de l’Arnon, mais il n’entra pas dans le territoire de Moab, puisque sa frontière c’est l’Arnon.	18 І мандрував він пустинею, і, обійшовши Едомську й Моавську землю, пройшов на схід від Моав-землі та й отаборився по тім боці Арнону, не порушуючи моавської границі: Ар-нон бо становив моавську границю.
19 “Ensuite Israël envoya des messagers à Sihon, roi des Amorites, qui régnait à Heshbon. Israël lui dit: ‘Laisse-nous traverser ton pays jusqu’au lieu où je vais.’	19 Потім післав Ізраїль послів до Сихона, царя аморійського, царя Хешбону, й звелів йому сказати: Дозволь нам лишень пройти через твою землю до нашої оселі!
20 Mais Sihon refusa de laisser Israël traverser son pays. Sihon rassembla même tous ses gens, ils montèrent leur camp à Yahas et engagèrent le combat contre Israël.	20 Сихон же не згодився дозволити Ізраїлеві пройти через свою землю. Зібрав він увесь народ свій і, отаборившись у Ягці, вдарив на Ізраїля.
21 Yahvé, le Dieu d’Israël, livra Sihon et toute son armée entre les mains d’Israël qui les écrasa. Et Israël s’empara de tout le pays des Amorites qui habitaient la région.	21 Але Господь, Бог Ізраїля, віддав Сихона й увесь люд його Ізраїлеві на поталу, й він побив їх і тим робом заволодів Ізраїль усією землею аморіїв, що жили в ній;
22 Ensuite, il conquit tout le territoire des Amorites, depuis l’Arnon jusqu’au Yabok, et depuis le désert jusqu’au Jourdain.	22 і зайняв усі границі аморійські від Арнону до Яббоку й від пустині до Йордану.
23 “Maintenant que Yahvé, le Dieu d’Israël, a dépossédé les Amorites en faveur de son peuple, tu voudrais à ton tour déposséder Israël?	23 І оце тепер, коли Господь, Бог Ізраїля, прогнав аморіїв перед своїм народом Ізраїлем, ти хочеш і собі нас прогнати?
24 Si tu te considères propriétaire de ce que Kémoch, ton dieu, t’a donné, pourquoi veux-tu nous prendre ce que Yahvé notre Dieu nous a donné?	24 Хіба ти не володієш тим, чим твій бог Кемош наділив тебе? Чому б нам не володіти всім тим, що Господь, Бог наш, зоставив пустим перед нами?
25 Te crois-tu plus fort que Balak, fils de Sipor, le roi de Moab? A-t-il pu résister à Israël? A-t-il pu triompher de lui?	25 Хіба ти часом ліпший від Балака, сина Ціпора, царя моавського? Чи ж він задирався коли з Ізраїлем, або, може, воював із ним?
26 Voici plus de 300 ans qu’Israël habite à Heshbon et dans ses dépendances, dans Aroër et ses dépendances et dans toutes les villes qui sont sur les bords de l’Arnon. Pourquoi ne les avez-vous pas libérées durant tout ce temps?	26 Вже триста років, як осівсь Ізраїль у Хешбоні і в його містечках, в Ароері та в його містечках, і в усіх містах, що вздовж Арнону: чому ж ви за ввесь той час не віднімали їх?
27 Je ne t’ai pas fait de tort, c’est toi qui as mal agi envers moi en me faisant la guerre. Que Yahvé, le Juge, juge aujourd’hui entre les Israélites et les Ammonites.”	27 Не заподіяв я тобі ніякого лиха. Ти мене кривдиш, вдираючись до мене війною! Нехай Господь, Суддя, сьогодні розсудить між синами Ізраїля й синами Аммона.»
28 Mais le roi des Ammonites n’écouta pas les paroles que Jephté lui adressait.	28 Та цар синів Аммона не зважав на слова, що переказав йому Єфта послами.
29 L’esprit de Yahvé s’empara de Jephté. Il traversa Galaad et Manassé, puis il passa par Mispa-de-Galaad et, de Mispa-de-Galaad, arriva chez les Ammonites.	29 Тоді зійшов на Єфту дух Господній, і він перейшов Гілеад і Манассію, далі двигнувся на Міцпу гілеадську й звідтіль прибув до синів Аммона.
30 Il fit ce vœu à Yahvé: “Si tu livres les Ammonites entre mes mains,	30 І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: «Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки,
31 le premier qui passera la porte de ma maison pour venir à ma rencontre après ma victoire sur les Ammonites, il sera pour Yahvé et je le sacrifierai par le feu.”	31 то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.»
32 Jephté passa donc sur les terres des Ammonites pour les combattre, et Yahvé les livra entre ses mains.	32 І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки.
33 Il les battit depuis Aroër jusqu’aux environs de Minnit (il s’empara donc de 20 villes) et jusqu’à Abel-Kéramim. Ce fut une très grande défaite pour les Ammonites, ils furent dès lors soumis aux Israélites.	33 І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму. Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля.
34 Or, lorsque Jephté regagnait sa maison à Mispa, sa fille sortit à sa rencontre avec des tambourins et des chœurs. Elle était son unique enfant; en dehors d’elle il n’avait ni fils ni fille.	34 Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки.
35 Quand il l’aperçut, il déchira ses vêtements et dit: “Ah, ma fille, tu me mets par terre! Et c’est toi qui viens m’apporter le malheur! J’ai promis à Yahvé sans réfléchir, et maintenant je ne puis revenir en arrière.”	35 Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: «Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила! Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова.»
36 Elle lui répondit: “Mon père, puisque Yahvé a tiré vengeance de tes ennemis, les Ammonites, même si tu as promis trop vite à Yahvé, tu dois agir envers moi selon la parole qui est sortie de ta bouche.”	36 Вона відказала йому: «Батеньку мій! Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зо мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона.»
37 Et elle dit à son père: “Accorde-moi ceci: Laisse-moi un délai de deux mois pour que j’aille errer sur les monts avec mes compagnes et pleurer cette mort quand je suis encore vierge.”	37 Просила вона лише в батька свого: «Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво.»
38 Il lui répondit: “Va!” et il la laissa partir pour deux mois. Elle s’en alla donc avec ses compagnes pour pleurer sur les monts cette mort quand elle était encore vierge.	38 Він відказав: «Іди!» І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво.
39 Au bout de deux mois elle revint vers son père, et il accomplit envers elle le vœu qu’il avait fait. Elle n’avait pas connu d’homme. Depuis c’est une coutume en Israël	39 Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся. Вона ж не знала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі:
40 que chaque année les filles d’Israël aillent se lamenter sur la fille de Jephté de Galaad.	40 з року на рік ізраїльські дівчата ходили голосити по дочці Єфти, гілеадія, чотири дні щороку.