Livre de Judith 16

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Chantez pour mon Dieu au son des tambourins, chantez le Seigneur au son des cymbales, chantez-lui des psaumes, des cantiques, célébrez son Nom, invoquez-le!	1 Отож Юдита промовила: «Вдаряйте в бубни на прославу мого Бога, хай Господові звучать цимбали, зладьте для нього псалом і пісню, знесіть, призовіть його ім’я!
2 Le Seigneur est un Dieu qui brise les guerres, il a dressé son camp au milieu de son peuple, il m’a reprise aux mains de mes persécuteurs.	2 Бо він є Бог, що розбиває війни; Господь, який, отаборившися серед народу, вирвав мене з рук моїх гнобителів.
3 L’Assyrien est venu des montagnes du nord, il est venu: une armée innombrable. Leur foule remplissait les vallées, leurs chevaux couvraient les montagnes.	3 Прийшов Ашшур із гір, із півночі прийшов із тьмою свого війська, безліч якого ручаї загородила, а кіннота горби вкрила.
4 Ils voulaient incendier mon pays, faire périr les jeunes gens par l’épée, écraser à terre mes nourrissons, livrer mes enfants au pillage, et mes jeunes filles au viol.	4 Він хвалився, що спалить край мій, що мечем вистинає моїх юнаків, розіб’є об землю моїх немовляток ссущих, віддасть на здобич моїх діток малих, видасть на луп моїх дівчаток.
5 Le Seigneur tout-puissant les a eus, et par la main d’une femme.	5 Але Господь Вседержитель звів їх нанівець рукою жінки.
6 Pas de jeunes guerriers pour abattre leur chef, pas de géants pour le frapper, pas de surhommes pour le terrasser! C’est Judith, la fille de Mérari, qui l’a désarmé par la beauté de son visage.	6 Бо витязь їхній поліг не від руки вояків, ані нащадки велетнів його не побили, ані високі багатирі не накинулись на нього, лише — Юдита, дочка Мерарі! Вона зробила його млявим красою свого виду!
7 Elle a laissé ses vêtements de veuve, pour relever les opprimés d’Israël. Elle s’est parfumé le visage,	7 Вона скинула з себе вдовину одіж, щоб підбадьорити в Ізраїлі пригноблених. Обличчя намастила собі миром,
8 elle a serré ses cheveux dans un bandeau. Elle avait pour le séduire une robe de lin,	8 волосся на собі прибрала в пов’язь і надягнула, щоб звести його, льнянії шати.
9 ses sandales ont accroché son regard, sa beauté a captivé son âme, et l’épée lui a tranché le cou.	9 Її сандалик привабив його очі, врода її полонила його душу, шаблюка перетяла його горло!
10 Les Perses étaient émus de son audace, les Mèdes, décontenancés par son courage.	10 Перси жахнулись її відваги, й мідяни від її сміливости сторопіли.
11 Les humbles de mon peuple ont élevé la voix: les autres ont pris peur. Les miens étaient faibles: les autres ont tremblé; ils ont élevé la voix: les autres ont pris la fuite.	11 Мої смиренні крикнули, й ті полякалися, мої кволі закричали й нагнали їм страху, зняли свій голос і ті кинулись у розтіч.
12 Des fils de femmelettes les ont transpercés, les ont abattus comme des déserteurs: ils sont morts, mon Seigneur a gagné la bataille.	12 Сини служниць прошили їх і поранили їх, немов синів утікачів. Отак погинули вони в битві Господа мого.
13 Je chanterai pour mon Dieu un cantique nouveau. Seigneur, tu es grand et glorieux, ta force est admirable, invincible.	13 Я воспіваю моєму Богові нову пісню. Ти, Господи, великий, сильний! Ти — дивний силою, непереможний!
14 Que toute ta création te serve, car tu commandes et tout existe, tu envoies ton souffle et tout est mis sur pied, nul ne peut résister à ta voix.	14 Нехай усі твої творіння тобі служать, бо ти сказав, і вони з’явились, вислав твій дух — і він сотворив їх. Ніхто не може протистати голосові твоєму!
15 Le socle des montagnes, des mers, peut trembler, et les rochers comme cire fondre devant ta face, mais toi toujours tu seras secourable pour ceux qui te craignent!	15 Навіть як гори задрижать до основ з водами, скелі, наче віск, перед обличчям твоїм розтануть, ти все ж таки прихильний тим, хто тебе боїться.
16 C’est peu, un sacrifice d’agréable odeur, moins que rien, la graisse des holocaustes celui qui craint le Seigneur, c’est lui qui est grand.	16 Мала бо річ — усяка жертва благовонна, а вже найменша — всякий жир, тобі на всепалення. Та той, хто Господа боїться, понад усе великий.
17 Malheur à ces nations qui s’en prennent à ma race! Au jour du jugement, le Seigneur fera payer, le Tout-Puissant mettra le feu, les vers, dans leur chair, et ils pleureront de douleur pour toujours.	17 Горе народам, що повстають проти мого роду, Господь Вседержитель скарає їх у день суду, нашле вогонь і черву на їхнє тіло, і вони плакатимуть у муках повіки.»
18 Quand ils arrivèrent à Jérusalem, ils adorèrent Dieu. Le peuple se purifia pour offrir des holocaustes, des offrandes volontaires et toute sorte d’offrandes.	18 А як прийшли в Єрусалим, то поклонились Богові, й коли народ очистивсь, принесли свої всепалення, добровільні жертви й дари.
19 Judith offrit au Temple tout le mobilier d’Holoferne que le peuple lui avait donné; elle voua à Dieu, par l’anathème, la draperie qu’elle avait prise elle-même dans sa chambre à coucher.	19 Юдита посвятила Богові все рухоме майно Олоферна, що дав їй був народ; і завісу, що сама була взяла з його ліжка, теж посвятила Богові.
20 Le peuple resta trois mois à Jérusalem, devant le Lieu Saint, pour célébrer l’événement, et Judith resta avec eux.	20 Народ радувався у Єрусалимі перед Святим святих три місяці, і Юдита була з ними.
21 Les jours de fête étant écoulés, chacun retourna dans son village et Judith revint à Béthulie pour y gérer sa propriété; elle était célèbre dans tout le pays.	21 А як минув той час, то кожний повертавсь додому, й Юдита пішла в Ветулію й проживала собі у своїм маєтку та й за життя свого була славетною по всій землі.
22 Beaucoup auraient voulu l’épouser, mais aucun homme ne la connut durant toute sa vie, depuis le jour où son mari Manassé mourut et fut réuni à ses pères.	22 Чимало просило в неї руки, та ні один чоловік не спізнав її за всі дні її життя, відколи помер її чоловік Манассія і був приєднаний до свого люду.
23 Sa gloire ne cessa de grandir; elle vieillit dans la maison de son mari jusqu’à l’âge de 105 ans. Elle mourut à Béthulie après avoir rendu la liberté à sa servante; c’est là qu’on l’enterra dans la grotte de son mari Manassé.	23 Слава про неї зростала дедалі більше й більше, і вона постарілася в домі мужа свого, проживши 105 років. Слугиню свою вона випустила на волю. Померла ж вона в Ветулії, й поховано її в печері її чоловіка Манассії.
24 Le peuple d’Israël fit pour elle un deuil de 7 jours. Avant de mourir, elle avait partagé ses biens entre tous les proches parents de Manassé, son mari, et les proches parents de sa propre famille.	24 Дім Ізраїля оплакував її сім день. Перед смертю вона розділила майно між усіма родичами Манассії, свого чоловіка, та між власною ріднею.
25 Durant les jours de Judith, personne n’osa plus inquiéter les fils d’Israël, et cela dura encore longtemps après sa mort.	25 І не було більш нікого, хто б непокоїв синів Ізраїля за днів Юдити — та й довгий час після її смерти.