Плач Єремії 3

Біблія	SAGRADA BIBLIA
1 Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.	1 Eu sou o homem que conheceu a dor, sob a vara de seu furor.
2 Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.	2 Conduziu-me e me fez caminhar nas trevas e não na claridade.
3 Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.	3 Ele não cessa de voltar a mão todos os dias contra mim.
4 Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.	4 Consumiu minha carne e minha pele, partiu meus ossos.
5 Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.	5 Em torno de mim acumulou veneno e dor.
6 Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.	6 Fez-me morar nas trevas como os mortos do tempo antigo.
7 Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.	7 Cercou-me com muralhas sem saída, carregou-me de pesados grilhões.
8 Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.	8 Não obstante meus gritos e apelos sufocou a minha prece!
9 Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.	9 Fechou-me a vereda com pedras e obstruiu o meu caminho.
10 Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.	10 Foi ele para mim qual urso de emboscada, qual leão traiçoeiro.
11 Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.	11 Desviou-me para me dilacerar, deixando-me no abandono.
12 Він нап’яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.	12 Retesou o arco e me tomou para alvo de suas setas.
13 Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.	13 Cravou em meus rins as flechas de sua aljava.
14 Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.	14 Tornei-me escárnio do meu povo, objeto constante de suas canções.
15 Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.	15 Saturou-me de amarguras, saciou-me de absinto.
16 Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.	16 Quebrou-me os dentes com cascalhos, mergulhou-me em cinzas.
17 Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.	17 A paz foi roubada de minha alma, nem sei mais o que é felicidade.
18 Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!	18 E eu penso: perdi minha força e minha esperança no Senhor.
19 Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.	19 A lembrança de meus tormentos e minhas misérias é para mim absinto e veneno.
20 Глибоко вбилось усе те мені в пам’ять, і душа моя в мені прибита;	20 A pensar nisso sem cessar, minha alma desfalece dentro de mim.
21 Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.	21 Eis, porém, o que vou tomar a peito para recuperar a esperança.
22 Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.	22 É graças ao Senhor que não fomos aniquilados, porque não se esgotou sua piedade.
23 Вони нові щоранку, велика твоя вірність.	23 Cada manhã ele se manifesta e grande é sua fidelidade.
24 Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,	24 Disse-me a alma: o Senhor é minha partilha, e assim nele confio.
25 Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.	25 O Senhor é bom para quem nele confia, para a alma que o procura.
26 Добре чекати мовчки від Господа спасіння.	26 Bom é esperar em silêncio o socorro do Senhor.
27 Добре для людини носити ярмо в юнацтві.	27 É bom para o homem carregar seu jugo na mocidade.
28 Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.	28 Permaneça só e em silêncio, quando Deus lho determinar!
29 Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!	29 Leve sua boca ao pó; haverá, talvez, esperança?
30 Нехай наставить тому, хто б’є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!	30 Estenda a face a quem o fere, e se farte de opróbrios!
31 Бо не навіки Господь відкидає.	31 Porque o Senhor não repele para sempre.
32 Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.	32 Após haver afligido, ele tem piedade, porque é grande sua misericórdia.
33 Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.	33 Não lhe alegra o coração humilhar e afligir os homens.
34 А коли хтось бере під ноги усіх в’язнів країни	34 Calcar aos pés todos os cativos da terra;
35 чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,	35 violar o direito de um homem à face do Altíssimo;
36 коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?	36 lesar os direitos de outros... Não vê tudo isso o Senhor?
37 Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?	37 De quem se executa a ordem, sem que Deus a ordene?
38 Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?	38 Não é da boca do Altíssimo que procedem males e bens?
39 Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?	39 De que pode o homem em vida queixar-se? Que cada um se queixe de seus pecados.
40 Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!	40 Examinemos, escrutemos o nosso proceder, e voltemos para o Senhor.
41 Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!	41 Elevemos os corações, tanto quanto as mãos, para Deus lá nos céus.
42 Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!	42 Pecamos, recalcitramos, e não nos perdoastes.
43 Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.	43 Cobristes-vos de cólera para nos perseguir. Matastes sem piedade.
44 Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.	44 Numa nuvem vos envolvestes para impedir que a prece a atravessasse.
45 Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.	45 E de nós fizestes raspas, refugo das nações.
46 Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.	46 Contra nós abrem a boca todos os nossos inimigos.
47 Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.	47 Fosso e terror - é o nosso quinhão, com ruínas e desolação.
48 Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.	48 Rios de lágrimas correm-me dos olhos, por causa da ruína da filha de meu povo.
49 Око моє стікає без угаву, без перестання,	49 Não cessam meus olhos de chorar, porque não cessa {a desgraça},
50 поки Господь з неба не спогляне та не побачить.	50 até que do alto dos céus o Senhor desça seu olhar.
51 Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.	51 Minha alma se amargura, ao ver todas as filhas da minha cidade.
52 Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.	52 Caçaram-me como a um pardal os que, sem razão, me odeiam.
53 Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.	53 Quiseram precipitar-me no fosso rolando uma pedra sobre mim.
54 Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»	54 Acima de mim subiam as águas: Estou perdido!, exclamei.
55 Я візвав твоє ім’я, Господи, із глибокої ями.	55 Invoquei, Senhor, o vosso nome do profundo fosso.
56 Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»	56 Ouvistes-me gritar: Não aparteis do meu chamado o vosso ouvido.
57 Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».	57 E vós viestes no dia em que vos invoquei e dissestes: Não tenhas medo!
58 Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.	58 Defendestes, Senhor, a minha causa, e minha vida resgatastes.
59 О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!	59 Vistes, Senhor, o mal que me fizeram: fazei-me justiça.
60 Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.	60 Vós vedes seus projetos vingativos e suas tramas contra mim.
61 Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.	61 Senhor, ouvistes suas injúrias e todos os seus conluios contra mim;
62 Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.	62 As palavras de meus inimigos e o que sem cessar estão tramando contra mim.
63 Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.	63 Observai-os: sentados ou de pé, fazem de mim objeto de suas canções.
64 Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.	64 Dai-lhes, Senhor, a paga, o que merece o seu proceder.
65 Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!	65 Cegai-lhes o coração; feri-os com a vossa maldição;
66 Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.	66 persegui-os com vossa cólera, e exterminai-os do nosso universo, Senhor!