1 Maccabees 12

NEW JERUSALEM	Біблія
1 When Jonathan saw that circumstances were working in his favour, he sent a select mission to Rometo confirm and renew his treaty of friendship with the Romans.	1 І побачивши, що час був сприятливий, Йонатан вибрав мужів і послав їх у Рим, щоб затвердити й відновити з римлянами дружбу.
2 He also sent letters to the same effect to the Spartans and to other places.	2 Так само й до спартанців і в інші місця вислав листи в тій же справі.
3 The envoys made their way to Rome, entered the Senate and said, 'Jonathan the high priest and theJewish nation have sent us to renew your treaty of friendship and al iance with them as before.'	3 Пустились ті в дорогу до Риму і, виступивши перед Радою, сказали: «Йонатан первосвященик та юдейський народ прислали нас, щоб відновити дружбу й союз із вами, як то було перше.»
4 The Senate gave them letters to the authorities of each place, to procure their safe conduct toJudaea.	4 І римляни дали їм листа до влади в кожній країні, щоб ті провели їх мирно в Юдею.
5 The fol owing is the copy of the letter Jonathan wrote to the Spartans:	5 Ось відпис листів, що Йонатан був написав до спартанців:
6 'Jonathan the high priest, the senate of the nation, the priests and the rest of the Jewish people to theSpartans their brothers, greetings.	6 «Йонатан первосвященик, народна Рада, священики й увесь юдейський народ братам спартанцям, привіт!
7 'In the past, a letter was sent to Onias, the high priest, from Areios, one of your kings, stating that youare indeed our brothers, as the copy subjoined attests.	7 Уже в минулому Онія, первосвященик, одержав був листи від Арія, що царював над вами, в яких писалося, що ви брати наші, як про це свідчить залучений тут відпис.
8 Onias received the envoy with honour, and accepted the letter, in which a clear declaration was made of friendship and al iance.	8 Онія прийняв вашого посла з пошаною й узяв від нього листа, в якому говорилося про союз і дружбу.
9 For our part, though we have no need of these, having the consolation of the holy books in ourpossession,	9 Хоч ми його й не потребуємо, бо маємо втіху — святі книги, що в руках наших, —
10 we venture to send to renew our fraternal friendship with you, so that we may not become strangersto you, a long time having elapsed since you last wrote to us.	10 нам усе ж таки приємно спробувати відновити братерство й дружбу з вами, щоб не зробитись вам чужими, багато бо часу упливло, відколи ви до нас писали.
11 We, for our part, on every occasion, at our festivals and on other appointed days, unfailinglyremember you in the sacrifices we offer and in our prayers, as it is right and fitting to remember brothers.	11 Ми ввесь час вас згадуємо, безнастанно, чи то на свята, чи при будь-яких інших святкових нагодах, коли приносимо жертви, чи у молитвах наших, як воно личить і годиться про братів пам’ятати.
12 We rejoice in your renown.	12 Ми раді вашій славі.
13 'We ourselves, however, have had many trials and many wars, the neighbouring kings making waron us.	13 На нас же налягло з усіх сторін багато злиднів і воєн багато; усі бо навколишні царі на нас воювали.
14 We were unwil ing to trouble you or our other al ies and friends during these wars,	14 Ми не хотіли під час тих воєн ні вам, ні іншим нашим союзникам та друзям надокучати,
15 since we have the support of Heaven to help us, thanks to which we have been delivered from ourenemies, and they are the ones who have been brought low.	15 бо маємо з неба допомогу й були врятовані від наших ворогів, які були принижені.
16 We have therefore chosen Numenius son of Antiochus, and Antipater son of Jason, and sent themto the Romans to renew our former treaty of friendship and alliance,	16 Тому ми й вибрали Нуменія, сина Антіоха, й Антипатра, сина Ясона, і вислали їх до римлян, щоб відновити з ними дружбу й союз, який мали ми з ними перше.
17 and we have ordered them also to visit you, to greet you and deliver you this letter of oursconcerning the renewal of our brotherhood;	17 Ми звеліли й до вас завернути, привітати вас і доручити вам нашого листа про віднову нашого братерства.
18 we shal be grateful for an answer to it.'	18 Ви, отже, зробите гаразд, коли дасте нам відповідь у цій справі.»
19 The following is the copy of the letter sent to Onias:	19 А ось відпис листа, що спартанці вислали Онії:
20 'Areios king of the Spartans, to Onias the high priest, greetings.	20 «Арій, цар спартанський, Онії, великому первосвященикові, привіт!
21 'It has been discovered in records regarding the Spartans and Jews that they are brothers, and ofthe race of Abraham.	21 В якімсь письмі про спартанців та про юдеїв знайшлося, що вони брати та з роду Авраама.
22 Now that this has come to our knowledge, we shall be obliged if you wil send us news of yourwelfare.	22 І от тепер, тому що ми це знаємо, ви добре зробите, якщо нам напишете, як вам ідеться;
23 Our own message to you is this: your flocks and your possessions are ours, and ours are yours, andwe are instructing our envoys to give you a message to this effect.'	23 а щодо нас, то ми вам відписуємо: Худоба ваша й ваше майно — наші, так само як усе наше — ваше. Даємо, отже, наказ, щоб вас про те повідомили.»
24 Jonathan learned that Demetrius' generals had returned with a larger army than before to make waron him.	24 Довідався Йонатан, що начальники Димитрія повернулися з більшим військом, ніж перше, щоб воювати проти нього,
25 He therefore left Jerusalem and went to engage them in the area of Hamath, not giving them thetime to invade his own territory.	25 і виступив з Єрусалиму й пішов проти них в Амафітін-край, не дав бо їм часу вступити у край свій.
26 He sent spies into their camp, who told him on their return that the enemy were taking up positionsfor a night attack on the Jews.	26 Він вислав розвідувачів у їхній табір, які, повернувшись, оповіли йому, що сирійці готові напасти вночі на юдеїв.
27 At sunset, Jonathan ordered his men to keep watch with their weapons at hand, in readiness to fightat any time during the night, and posted advance guards al round the camp.	27 Тому, коли зайшло сонце, Йонатан звелів своїм бути напоготові й зі зброєю в руках усю ніч сподіватися бою, і розставив передові чати навколо табору.
28 On learning that Jonathan and his men were ready to fight, the enemy took fright and, with quakinghearts, lit fires in their bivouac and decamped.	28 Почули вороги, що Йонатан із своїми приготувався до бою, і зо страху впали серцем і запалили вогонь у таборі в себе й відступили.
29 Jonathan and his men, watching the glow of the fires, were unaware of their withdrawal untilmorning,	29 Та Йонатан зо своїми не знали того аж до ранку, бо бачили, що горів огонь.
30 and although Jonathan pursued them, he failed to overtake them, for they had already crossed theriver Eleutherus.	30 Аж потім кинувся Йонатан навздогінці за ними, та не встиг, бо ті перейшли вже Елевтер-річку.
31 So Jonathan wheeled round on the Arabs cal ed Zabadaeans, beat them and plundered them;	31 Тоді Йонатан повернувсь проти арабів, що звуться завадеї, розбив їх, узяв з них здобич
32 then, breaking camp, he went to Damascus, thus crossing the whole province.	32 і, знявши табір, пішов у Дамаск, пройшовши через цілу країну.
33 Simon, meanwhile, had also set out and had penetrated as far as Ascalon and the neighbouringtowns. He then turned on Joppa and moved quickly to occupy it,	33 Симон теж вирушив у похід і пройшов аж до Аскалону й до сусідніх твердинь, потім звернув на Яффу й заволодів нею,
34 for he had heard of their intention to hand over this strong point to the supporters of Demetrius; hestationed a garrison there to hold it.	34 бо почув, що мешканці хотіли були видати ту кріпость прибічникам Димитрія, тим і поставив там залогу для її охорони.
35 Jonathan, on his return, cal ed a meeting of the elders of the people and decided with them to buildfortresses in Judaea	35 Повернувшись назад, Йонатан скликав на збори старших народних і ухвалив з ними збудувати кріпості в Юдеї,
36 and to heighten the walls of Jerusalem and erect a high barrier between the Citadel and the city, tocut the former off from the city and isolate it, to prevent the occupants from buying or sel ing.	36 підвищити мури єрусалимські й вивести високий мур між кріпостю та містом, щоб її від міста відділити, щоб стояла окремо, отже, щоб залога не могла нічого ні купити, ні продати.
37 Rebuilding the city was a co-operative effort: part of the wall over the eastern ravine had fal en down;he restored the quarter called Chaphenatha.	37 От і зібралися, щоб місто будувати, — аж ось частина муру коло рову, що була на сході, завалилась. Йонатан відновив дільницю, що зветься Хафената.
38 Simon, meanwhile, rebuilt Adida in the lowlands, fortifying it, and erecting gates with bolts.	38 А Симон збудував Адіду на поділлю й укріпив її, додавши їй ворота з засувами.
39 Trypho's ambition was to become king of Asia, assume the crown, and overpower King Antiochus.	39 Тим часом Трифон намагався стати царем над Азією, покласти вінець собі на голову і простягнути руку на царя Антіоха,
40 He was apprehensive that Jonathan might not al ow him to do this, and might even make war onhim, so he set out and came to Beth-Shean, in the hopes of finding some pretext for having him arrested and putto death.	40 але боявся, що Йонатан йому цього не дозволить, буде воювати проти нього. Тому й шукав, як би то його схопити та вбити. Він рушив у дорогу і прибув у Бетшан.
41 Jonathan went out to intercept him, with forty thousand picked men in battle order, and arrived atBeth-Shean.	41 Йонатан із 40 000 добірних до бою мужів вийшов йому назустріч і теж прибув у Бетшан.
42 When Trypho saw him there with a large force, he hesitated to make any move against him.	42 Побачив Трифон, що той прибув з великим військом, і побоявся на нього простягнути руку,
43 He even received him with honour, commended him to al his friends, gave him presents andordered his friends and his troops to obey him as they would himself.	43 тому й прийняв його з честю, появив його всім своїм друзям, дав йому гостинців і наказав своїм друзям та військам слухатись його, немов себе самого,
44 He said to Jonathan, 'Why have you given all these people so much trouble, when there is no threatof war between us?	44 та й сказав до Йонатана: «Навіщо ти томив народ цей? Таж війни нема між нами!
45 Send them back home; pick yourself a few men as your bodyguard, and come with me to Ptolemais,which I am going to hand over to you, with the other fortresses and the remaining troops and al the officials;after which, I shal take the road for home. This was my purpose in coming here.'	45 попусти їх додому, а для себе вибери кілька чоловік, щоб були при тобі, і йди зо мною у Птолемаїду. Я дам тобі її разом з іншими твердинями й рештою військ та всіма старшинами, а сам повернусь назад, бож тільки для того я й прибув сюди.»
46 Jonathan trusted him and did as he said; he dismissed his forces, who went back to Judaea.	46 Повірив йому Йонатан і зробив так, як той сказав був: відпустив війська, що пішли собі в Юдею.
47 With him he retained three thousand men, of whom he left two thousand in Galilee, while a thousandaccompanied him.	47 При собі лишив він 3000 чоловік, з яких 2000 залишив у Галилеї, а 1000 ходила з ним.
48 But as soon as Jonathan had entered Ptolemais, the people of Ptolemais closed the gates, seizedhim, and put al those who had entered with him to the sword.	48 Скоро Йонатан увійшов у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули за ним браму, схопили його і вбили мечем тих, що ввійшли з ним.
49 Trypho sent troops and cavalry into Galilee and the Great Plain to destroy all Jonathan's supporters.	49 Тоді Трифон послав війська й кінноту в Галилею та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що були з Йонатаном.
50 These, concluding that he had been taken and had perished with his companions, encouraged oneanother, marching with closed ranks and ready to give battle,	50 Та ці, довідавшися, що його взято й убито разом з тими, які були при ньому, один одного підбадьорили та й густими лавами двигнулися, готові до бою.
51 and when their pursuers saw that they would fight for their lives, they turned back.	51 Як же побачили ті, які за ними гналися, що юдеям ідеться про життя, то відступили.
52 Al reached Judaea safe and sound, and there they lamented Jonathan and his companions, beingvery frightened indeed; al Israel was plunged into mourning.	52 І тим робом прибули всі в мирі в Юдею й, сповнені страху, оплакували Йонатана й тих, що були при ньому; увесь Ізраїль плакав вельми.
53 The surrounding nations were al now looking for ways of destroying them: 'They have no leader,'they said, 'no ally; we have only to attack them now, and we shall blot out their very memory from all peoples.'	53 Усі народи навколо намагалися їх стерти з лиця землі; вони казали: «Нема в них ні начальника, ні помічника; ходім лишень на них війною й зітрімо з-поміж людей пам’ять про них.»