Lamentazioni 3

DIODATI	Біблія
1 IO son l’uomo che ha veduta afflizione, Per la verga dell’indegnazion del Signore.	1 Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
2 Egli mi ha condotto, e fatto camminar nelle tenebre, E non nella luce.	2 Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
3 Certo, egli mi ritorna addosso, E rivolge la sua mano contro a me tuttodì.	3 Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
4 Egli ha fatta invecchiar la mia carne, e la mia pelle; Egli mi ha fiaccate le ossa.	4 Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
5 Egli ha fatti degli edificii contro a me, E mi ha intorniato di tosco e di affanno.	5 Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
6 Egli mi ha fatto dimorare in luoghi tenebrosi, A guisa di quelli che son morti già da lungo tempo.	6 Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
7 Egli mi ha assiepato d’ogn’intorno, sì che non posso uscire; Egli ha aggravati i miei ceppi.	7 Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
8 Eziandio quando grido e sclamo, Egli chiude il passo alla mia orazione,	8 Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
9 Egli ha chiuse le mie vie di pietre conce a scarpello, Ha rinvolti i miei sentieri.	9 Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
10 Egli mi è stato un orso all’agguato, Un leone ne’ suoi nascondimenti.	10 Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
11 Egli ha traviate le mie vie, Mi ha tagliato a pezzi, mi ha renduto desolato.	11 Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
12 Egli ha teso l’arco suo, E mi ha posto come un bersaglio incontro alle saette.	12 Він нап’яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
13 Egli mi ha fitti nelle reni Gli strali del suo turcasso.	13 Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
14 Io sono in derisione a tutti i popoli, E son la lor canzone tuttodì.	14 Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
15 Egli mi ha saziato di amaritudini, Mi ha inebbriato di assenzio.	15 Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
16 Egli mi ha stritolati i denti con della ghiaia, Mi ha voltolato nella cenere.	16 Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
17 E tu hai allontanata l’anima mia dalla pace, Ed io ho dimenticato il bene.	17 Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
18 E ho detto: Il Signore ha fatta perire la mia forza, E la mia speranza.	18 Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
19 Ricordati della mia afflizione, E del mio esilio; del tosco e dell’assenzio.	19 Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
20 L’anima mia se ne ricorda del continuo, E se ne abbatte in me	20 Глибоко вбилось усе те мені в пам’ять, і душа моя в мені прибита;
21 Questo mi torna alla mente, Perciò spererò ancora.	21 Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
22 Se non siamo stati del tutto consumati, È per le benignità del Signore; Perciocchè le sue misericordi non son venute meno;	22 Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
23 Si rinnovano ogni mattina; La tua lealtà è grande.	23 Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
24 Il Signore è la mia parte, ha detto l’anima mia; Perciò spererò in lui.	24 Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
25 Il Signore è buono a quelli che l’aspettano, All’anima che lo ricerca.	25 Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
26 Buona cosa è di aspettare in silenzio La salute del Signore.	26 Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
27 Buona cosa è all’uomo di portare il giogo Nella sua giovanezza.	27 Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
28 Sieda egli pur solitario, ed in silenzio, Se Dio gliel’ha imposto!	28 Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
29 Metta pur la sua bocca nella polvere! Forse, ci sarà ancora speranza;	29 Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
30 Porga pur la guancia a chi lo percuote; Si sazi pur di vituperio!	30 Нехай наставить тому, хто б’є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
31 Poichè il Signore non rigetta in perpetuo;	31 Бо не навіки Господь відкидає.
32 Anzi, se affligge, ha altresì compassione, Secondo la moltitudine delle sue benignità.	32 Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
33 Perciocchè s’egli affligge, E addolora i figliuoli degli uomini, Non lo fa volentieri.	33 Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
34 Mentre altri trita sotto i suoi piedi Tutti i prigioni della terra;	34 А коли хтось бере під ноги усіх в’язнів країни
35 Mentre altri pervertisce la ragion dell’uomo, Nel cospetto dell’Altissimo;	35 чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
36 Mentre altri fa torto all’uomo nella sua lite; Il Signore nol vede egli?	36 коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?
37 Chi è colui che abbia detta qualche cosa, e quella sia avvenuta, Che il Signore non l’abbia comandata?	37 Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
38 Non procedono i mali ed i beni Dalla bocca dell’Altissimo?	38 Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
39 Perchè si rammarica l’uomo vivente? Perchè si rammarica l’uomo della pena del suo peccato?	39 Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?
40 Esaminiamo le nostre vie, E ricerchiamole e convertiamoci al Signore.	40 Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
41 Alziamo i nostri cuori, e le palme delle mani, A Dio ne’ cieli, dicendo:	41 Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
42 Noi abbiam misfatto, e siamo stati ribelli; E tu non hai perdonato.	42 Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
43 Tu ci hai coperti d’ira, e ci hai perseguitati; Tu hai ucciso e non hai risparmiato.	43 Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
44 Tu hai distesa una nuvola intorno a te, Acciocchè l’orazione non passasse.	44 Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
45 Tu ci hai fatti essere spazzature, Ed abbominio, per mezzo i popoli.	45 Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
46 Tutti i nostri nemici hanno aperta la bocca contro a noi.	46 Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
47 Noi siamo incorsi in ispavento, ed in fossa; In desolazione, ed in fiaccamento.	47 Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
48 L’occhio mio cola in rivi d’acque, Per lo fiaccamento della figliuola del mio popolo.	48 Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
49 L’occhio mio stilla, senza posa, E non ha alcuna requie;	49 Око моє стікає без угаву, без перестання,
50 Finchè il Signore non riguarda, E non vede dal cielo.	50 поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
51 L’occhio mio affanna l’anima mia, Per tutte le figliuole della mia città.	51 Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
52 Quelli che senza cagione, mi son nemici, Mi han cacciato del continuo, come un uccelletto;	52 Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
53 Hanno troncata la vita mia, e l’hanno messa nella fossa; Ed hanno gettate delle pietre sopra me.	53 Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
54 Le acque mi hanno inondato fin sopra il capo; Io ho detto: Io son riciso	54 Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
55 Io ho invocato il tuo Nome, o Signore, Dalla fossa de’ luoghi bassissimi.	55 Я візвав твоє ім’я, Господи, із глибокої ями.
56 Tu hai udita la mia voce; Non nascondere il tuo orecchio al mio sospiro, ed al mio grido.	56 Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
57 Tu ti sei accostato al giorno che io ti ho invocato; Tu hai detto: Non temere.	57 Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
58 O Signore, tu hai dibattute le querele dell’anima mia; Tu hai riscossa la vita mia.	58 Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
59 O Signore, tu vedi il torto che mi è fatto; Giudica la mia causa.	59 О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
60 Tu vedi tutte le lor vendette, Tutti i lor pensieri contro a me.	60 Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
61 Tu odi, Signore, i loro obbrobri, Tutte le lor macchinazioni contro a me;	61 Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
62 Le parole di quelli che mi si levano incontro, Ed i ragionamenti che tengono contro a me tuttodì.	62 Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
63 Riguarda, quando si seggono, e quando si levano; Io sono la lor canzone.	63 Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.
64 O Signore, rendi loro la retribuzione, Secondo le opere delle lor mani.	64 Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
65 Da’ loro ingombramento di cuore, La tua maledizione.	65 Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!
66 Perseguili in ira, E disperdili di sotto al cielo del Signore	66 Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.