John 10

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Amen, amen I say to you: He that entereth not by the door into the sheepfold, but climbeth up another way, the same is a thief and a robber.	1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
2 But he that entereth in by the door is the shepherd of the sheep.	2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям — вівчар.
3 To him the porter openeth; and the sheep hear his voice: and he calleth his own sheep by name, and leadeth them out.	3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх.
4 And when he hath let out his own sheep, he goeth before them: and the sheep follow him, because they know his voice.	4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
5 But a stranger they follow not, but fly from him, because they know not the voice of strangers.	5 Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
6 This proverb Jesus spoke to them. But they understood not what he spoke to them.	6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
7 Jesus therefore said to them again: Amen, amen I say to you, I am the door of the sheep.	7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
8 All others, as many as have come, are thieves and robbers: and the sheep heard them not.	8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
9 I am the door. By me, if any man enter in, he shall be saved: and he shall go in, and go out, and shall find pastures.	9 Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
10 The thief cometh not, but for to steal, and to kill, and to destroy. I am come that they may have life, and may have it more abundantly.	10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
11 I am the good shepherd. The good shepherd giveth his life for his sheep.	11 Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
12 But the hireling, and he that is not the shepherd, whose own the sheep are not, seeth the wolf coming, and leaveth the sheep, and flieth: and the wolf catcheth, and scattereth the sheep:	12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
13 And the hireling flieth, because he is a hireling: and he hath no care for the sheep.	13 Бо він — наймит і не турбується вівцями.
14 I am the good shepherd; and I know mine, and mine know me.	14 Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
15 As the Father knoweth me, and I know the Father: and I lay down my life for my sheep.	15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
16 And other sheep I have, that are not of this fold: them also I must bring, and they shall hear my voice, and there shall be one fold and one shepherd.	16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
17 Therefore doth the Father love me: because I lay down my life, that I may take it again.	17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
18 No man taketh it away from me: but I lay it down of myself, and I have power to lay it down: and I have power to take it up again. This commandment have I received of my Father.	18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
19 A dissension rose again among the Jews for these words.	19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
20 And many of them said: He hath a devil, and is mad: why hear you him?	20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?»
21 Others said: These are not the words of one that hath a devil: Can a devil open the eyes of the blind?	21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
22 And it was the feast of the dedication at Jerusalem: and it was winter.	22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
23 And Jesus walked in the temple, in Solomon's porch.	23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
24 The Jews therefore came round about him, and said to him: How long dost thou hold our souls in suspense? If thou be the Christ, tell us plainly.	24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
25 Jesus answered them: I speak to you, and you believe not: the works that I do in the name of my Father, they give testimony of me.	25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, — вони свідчать за мене.
26 But you do not believe, because you are not of my sheep.	26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
27 My sheep hear my voice: and I know them, and they follow me.	27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
28 And I give them life everlasting; and they shall not perish for ever, and no man shall pluck them out of my hand.	28 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
29 That which my Father hath given me, is greater than all: and no one can snatch them out of the hand of my Father.	29 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
30 I and the Father are one.	30 Я і Отець — одно.»
31 The Jews then took up stones to stone him.	31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
32 Jesus answered them: Many good works I have shewed you from my Father; for which of these works do you stone me?	32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
33 The Jews answered him: For a good work we stone thee not, but for blasphemy; and because that thou, being a man, maketh thyself God.	33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
34 Jesus answered them: Is it not written in your law: I said you are gods?	34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
35 If he called them gods, to whom to word of God was spoken, and the scripture cannot be broken;	35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
36 Do you say of him whom the Father hath sanctified and sent into the world: Thou blasphemest, because I said, I am the Son of God?	36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
37 If I do not the works of my Father, believe me not.	37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
38 But if I do, though you will not believe me, believe the works: that you may know and believe that the Father is in me, and I in the Father.	38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
39 They sought therefore to take him; and he escaped out of their hands.	39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
40 And he went again beyond the Jordan, into that place where John was baptizing first; and there he abode.	40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
41 And many resorted to him, and they said: John indeed did no sign.	41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»
42 But all things whatsoever John said of this man, were true. And many believed in him.	42 І увірували у нього численні.