Az énekek éneke 2

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 Virág vagyok a mezőn, és liliom a völgyben. –	1 Я — нарцис шаронський, лілея на долині. Молодий:
2 Amilyen a liliom a tövisek között, olyan a kedvesem a leányok között! –	2 Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками. Молода:
3 Mint az almafa az erdő fái között, olyan a kedvesem az ifjak között: árnyékában kívánok én megtelepedni, és gyümölcse édes az ínyemnek.	3 Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.
4 Bevitt engem a bor házába, s a felirata fölöttem: szerelem.	4 Він увів мене в бенкетний покій, і любов — стяг його надо мною.
5 Üdítsetek szőlőskaláccsal, frissítsetek almával, mert beteg vagyok a szerelemtől!	5 Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
6 Balkeze a fejem alatt, és jobbjával átölel engem.	6 Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає. Молодий:
7 Kérlek titeket, Jeruzsálem leányai, a gazellákra, a szarvasünőkre a mezőn: fel ne költsétek, fel ne riasszátok kedvesemet, amíg maga nem akarja!	7 Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче. Молода:
8 Csitt! A kedvesem íme, itt jön! Szökken a hegyeken át, szökell halmokon keresztül!	8 Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
9 Olyan a kedvesem, mint a gazella, mint a szarvasborjú, már itt is áll a házunk mögött, benéz az ablakon, nézdel a rácson át.	9 Мій любий — немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
10 Íme, a kedvesem szól nekem: »Kelj fel szaporán, szerelmem! Jöjj, galambom, szépségem!	10 Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
11 Mert a tél már elmúlt, az eső elállt, elvonult,	11 Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.
12 földünkön előbújnak a virágok, eljött a szőlőmetszés ideje, s a gerle szava hallatszik a határban.	12 Вже квіти на землі з’явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
13 A füge már kihajtja első gyümölcsét, s a virágzó szőlő illatot áraszt. Kelj fel, kedvesem! Jöjj, te szépségem!	13 Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
14 Te, galambom a sziklaüregben, a kőszál rejtekében, hadd lássam arcodat, hadd halljam hangodat! Mert a te szavad édes, és oly bájos az orcád!«	14 Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
15 Fogjátok el nekünk a rókakölyköket, mert feldúlják a szőlőt, pedig a szőlőnk már virágzik!	15 Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
16 Enyém a kedvesem, és én az övé! Élvezi a liliomokat,	16 Мій любий — мій, а я його, — його, що пасе між лілеями.
17 amíg a nappal szellője meg nem rezdül, s az árnyak el nem szállnak. Rajta! Tégy úgy, kedvesem, mint a gazella, úgy, mint a szarvasborjú Béter hegyein.	17 Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!