Ecclesiasticus 41

VULGATA	Біблія
1 O mors, quam amara est memoria tua homini pacem habenti in substantiis suis :	1 О смерте, гірка бо гадка про тебе для людини, що живе спокійно в своїх достатках, для того, хто безжурний і в усьому вдатний, а й хто має ще силу приймати поживу.
2 viro quieto, et cujus viæ directæ sunt in omnibus, et adhuc valenti accipere cibum !	2 О смерте, присуд твій благодайний для людини, що вбога й уже безсила, що вельми стара, про все ж має журитись, — яка зневірилась і якій терпець увірвався.
3 O mors, bonum est judicium tuum homini indigenti, et qui minoratur viribus,	3 Страху не май перед присудом смерти: згадай своїх попередників і тих, що ще будуть.
4 defecto ætate, et cui de omnibus cura est, et incredibili, qui perdit patientiam !	4 Це вирок Господній для кожного тіла: навіщо ж іти тобі проти волі Всевишнього? Ще десять, ще сто, ще тисяча років — в аді не будуть життю докоряти!
5 Noli metuere judicium mortis : memento quæ ante te fuerunt, et quæ superventura sunt tibi : hoc judicium a Domino omni carni.	5 Огидні діти — грішників діти, а й ті, що перебувають в оселях безбожників.
6 Et quid superveniet tibi in beneplacito Altissimi ? sive decem, sive centum, sive mille anni :	6 Загине спадщина дітей грішників, завжди ганьба тяжітиме на їхньому потомстві.
7 non est enim in inferno accusatio vitæ.	7 Нечестивому батькові власні діти докоряють, бо саме через нього вони в неславі.
8 Filii abominationum fiunt filii peccatorum, et qui conversantur secus domos impiorum.	8 Горе вам, мужам нечестивим, що Бога Всевишнього закон полишили!
9 Filiorum peccatorum periet hæreditas, et cum semine illorum assiduitas opprobrii.	9 Народившись, ви на прокляття народжуєтесь, а вмираючи, матимете прокляття як долю.
10 De patre impio queruntur filii, quoniam propter illum sunt in opprobrio.	10 Усе, що з землі, знов піде у землю, — тож нечестиві йдуть від прокляття на погибель.
11 Væ vobis, viri impii, qui dereliquistis legem Domini Altissimi !	11 Марнота людини — в тілі її; та не затреться ім’я побожного.
12 Et si nati fueritis, in maledictione nascemini : et si mortui fueritis, in maledictione erit pars vestra.	12 Про ім’я своє дбай, воно тобі лишиться над тисячі великих скарбів золотих.
13 Omnia quæ de terra sunt in terram convertentur : sic impii a maledicto in perditionem.	13 Мало днів триває життя щасливе, та добре ім’я перебуває навіки.
14 Luctus hominum in corpore ipsorum : nomen autem impiorum delebitur.	14 Діти, бережіть мою науку в мирі; прихована мудрість і скарб незримий — яка бо користь із них обидвох?
15 Curam habe de bono nomine : hoc enim magis permanebit tibi quam mille thesauri pretiosi et magni.	15 Той кращий, хто приховує свою глупоту, ніж той, хто приховує власну мудрість.
16 Bonæ vitæ numerus dierum : bonum autem nomen permanebit in ævum.	16 Тож сором’язливі будьте згідно з моїм словом, — не добре бо піддаватись кожному стидові, та й не все всі по правді оцінюють.
17 Disciplinam in pace conservate, filii : sapientia enim abscondita, et thesaurus invisus, quæ utilitas in utrisque ?	17 Стидайтесь розпусти перед батьком-матір’ю, а брехні — перед князем та перед вельможею;
18 Melior est homo qui abscondit stultitiam suam, quam homo qui abscondit sapientiam suam.	18 злочину — перед суддею та перед начальником, беззаконства ж — перед громадою та народом;
19 Verumtamen reveremini in his quæ procedunt de ore meo :	19 несправедливости — перед товаришем і другом, а крадіжки — перед місцем, в якому ти мешкаєш;
20 non est enim bonum omnem reverentiam observare, et non omnia omnibus bene placent in fide.	20 а й перед Божою правдою та союзом: на стіл із хлібом ліктями спиратись,
21 Erubescite a patre et a matre de fornicatione : et a præsidente et a potente de mendacio :	21 погорджувати кимсь, як приймаєш або даєш, мовчати до тих, які вітають тебе,
22 a principe et a judice de delicto : a synagoga et plebe de iniquitate :	22 кидати оком на розпусну жінку, від співплеменника обличчя відвертати,
23 a socio et amico de injustitia, et de loco in quo habitas :	23 присвоювати частку чиюсь чи дарунок, заглядатися на жінку заміжню,
24 de furto, de veritate Dei, et testamento : de discubitu in panibus, et ab obfuscatione dati et accepti :	24 з служницею поводитись надто вільно, — не маєш наближатись до ложа її! —
25 a salutantibus de silentio, a respectu mulieris fornicariæ, et ab aversione vultus cognati.	25 проти друзів образливі слова пускати, — а давши їм щось, не роби докорів! —
26 Ne avertas faciem a proximo tuo, et ab auferendo partem et non restituendo.	26 повторювати чи переказувати те, що почуєш, а й робити явними слова таємні.
27 Ne respicias mulierem alieni viri, et ne scruteris ancillam ejus, neque steteris ad lectum ejus.	27 Ось тоді то й справді сором’язливим будеш, і ласку здобудеш серед усіх.
28 Ab amicis de sermonibus improperii : et cum dederis, ne improperes.