Livre de Judith 8

JERUSALEM	Біблія
1 En ces mêmes jours, Judith fut informée de ces faits. Elle était fille de Merari, fils d'Ox, fils deJoseph, fils d'Oziel, fils d'Elkia, fils d'Ananias, fils de Gédéon, fils de Raphen, fils d'Achitob, fils d'Elias, filsd'Helkias, fils d'Eliab, fils de Nathanaël, fils de Salamiel, fils de Sarasadé, fils d'Israël.	1 За тих днів почула про те Юдита, дочка Мерарі, сина Окса, сина Йосифа, сина Озієла, сина Елкії, сина Ананії, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламієла, сина Сарасадая, сина Ізраїля.
2 Son mari, Manassé, de même tribu et de même famille, était mort à l'époque de la moisson des orges.	2 Чоловік її Манассія, того самого коліна й того самого роду, помер був під час ячмінних жнив.
3 Il surveillait les lieurs de gerbes dans les champs quand, frappé d'insolation, il dut s'aliter et mourutdans sa ville, à Béthulie, où on l'ensevelit avec ses pères dans le champ situé entre Dotaïn et Balamôn.	3 Він наглядав за в’язальниками снопів в полі, аж от спека вдарила йому в голову, й він упав на ліжко та й помер у Ветулії, у своїм місті; і поховали його разом з його батьками на лану, що між Дотаїмом та Баламоном.
4 Devenue veuve, Judith vécut en sa maison durant trois ans et quatre mois.	4 Юдита, овдовівши, жила в своєму домі 3 роки й 4 місяці.
5 Sur la terrasse elle s'était aménagé une chambre haute. Elle portait un sac sur les reins, se vêtaitd'habits de deuil	5 Вона спорудила собі на даху свого дому хатинку, носила на своїх бедрах волосяницю, вдягалася у вдовину одіж;
6 et jeûnait tous les jours de son veuvage, hormis les veilles de sabbat, les sabbats, les veilles denéoménies, les néoménies, ainsi que les jours de fête et de liesse de la maison d'Israël.	6 постила ввесь час її вдовицтва, крім передодня субот, самих субот, передодня нового місяця й крім свят та веселих днів Ізраїля.
7 Or elle était très belle et d'aspect charmant. Son mari Manassé lui avait laissé de l'or, de l'argent, desserviteurs, des servantes, des troupeaux et des champs, et elle habitait au milieu de tous ses biens	7 Була ж вона прегарна з виду, обличчям вельми вродлива. Манассія, її чоловік, лишив їй по собі золота, срібла, слуг, слугинь, худоби та поля, й вона жила собі серед цього добра.
8 sans que personne eût rien à lui reprocher, car elle craignait Dieu grandement.	8 Ніхто не міг лихого слова сказати на неї, бо вельми була вона богобоязлива.
9 Elle apprit donc que le peuple, découragé par la pénurie d'eau, avait murmuré contre le chef de la cité.Elle sut aussi tout ce qu'Ozias leur avait dit et comment il leur avait juré de livrer la ville aux Assyriens au boutde cinq jours.	9 Вона почула, як народ, що від браку води занепав на дусі, нарікав на начальника. Почула Юдита слова, що до них сказав Озія, як він поклявсь був їм через 5 день видати місто асирійцям,
10 Alors elle envoya la servante préposée à tous ses biens appeler Chabris et Charmis, anciens de laville.	10 і послала свою слугиню, що була над усім її майном, покликати Хавріса та Харміса, старшин цього міста.
11 Quand ils furent chez elle, elle leur dit: "Ecoutez-moi, chefs des habitants de Béthulie. Vraimentvous avez eu tort de parler aujourd'hui comme vous l'avez fait devant le peuple et de vous engager contre Dieu,en faisant serment de livrer la ville à nos ennemis si le Seigneur ne vous portait secours dans le délai fixé!	11 Як вони прийшли до неї, вона їм сказала: «Послухайте мене, начальники мешканців Ветулії; бо не добре було те слово, що ви сказали того дня перед народом, та що поставили клятву між Богом і собою, кажучи, що видасте місто ворогам, коли Господь у ті дні не прийде вам на допомогу.
12 Allons! Qui donc êtes-vous pour tenter Dieu en ce jour et pour vous dresser au-dessus de lui parmiles enfants des hommes?	12 Отож, хто ви такі, щоб спокушати Бога нині та щоб виноситись між людськими синами понад Бога?
13 Et maintenant vous mettez le Seigneur Tout-Puissant à l'épreuve! Vous ne comprendrez donc rien augrand jamais!	13 Та й ось тепер ви випробовуєте Господа Вседержителя! Повік не збагнете ви нічого!
14 Si vous êtes incapables de scruter les profondeurs du coeur de l'homme et de démêler lesraisonnements de son esprit, comment donc pourrez-vous pénétrer le Dieu qui a fait toutes ces choses, scruter sapensée et comprendre ses desseins? Non, frères, gardez-vous d'irriter le Seigneur notre Dieu!	14 Коли ви не можете вивідати глибини людського серця і розібрати думок його ума, то як же вам зглибити Бога, який створив усе, як спізнати його розум, як збагнути його задуми? Ніяким робом, брати! Не гнівіть Господа, Бога вашого.
15 S'il n'est pas dans ses intentions de nous sauver avant cette échéance de cinq jours, il peut nousprotéger dans le délai qu'il voudra, comme il peut nous détruire à la face de nos ennemis.	15 Якщо він не захоче за цих 5 день допомогти нам, він має змогу захистити нас, коли йому завгодно, або вигубити нас перед лицем ворогів.
16 Mais vous, n'exigez pas de garanties envers les desseins du Seigneur notre Dieu. Car on ne met pasDieu au pied du mur comme un homme, on ne lui fait pas de sommations comme à un fils d'homme.	16 Тож не встрявайте в замисли Господа, Бога нашого, бо Бог не є, як люди, щоб його можна налякати погрозами, ані як син чоловічий, щоб він приймав умови.
17 Dans l'attente patiente de son salut, appelons-le plutôt à notre secours. Il écoutera notre voix si tel estson bon plaisir.	17 Ось чому чекаймо терпляче від нього рятунку, прикличмо його собі на допомогу, і він голос наш почує, якщо йому завгодно.
18 A vrai dire, il ne s'est trouvé, naguère pas plus qu'aujourd'hui, ni une de nos tribus, ni une de nosfamilles, ni un de nos bourgs, ni une de nos cités qui se soit prosterné devant des dieux faits de main d'homme,comme cela s'est produit jadis,	18 Бо не було ні за наших предків, ані сьогодні покоління, родини, села, міста, що поклонялись би богам рукотвореним, як то було за днів попередніх,
19 ce qui fut cause que nos pères furent livrés à l'épée et au pillage et succombèrent misérablementdevant leurs ennemis.	19 за що й були наші батьки віддані мечеві, на поталу та на грабіж і полягли, нещасні, перед нашими ворогами.
20 Mais nous, nous ne connaissons pas d'autre Dieu que Lui. Aussi pouvons-nous espérer qu'il ne nousregardera pas avec dédain et ne se détournera pas de notre race.	20 Та ми не знаємо іншого Бога, окрім нього, тому й надіємося, що він не буде зневажливо, на нас дивитись і що не відвернеться від нашого роду,
21 Si en effet on s'empare de nous, comme vous l'envisagez, toute la Judée aussi sera prise et nos lieuxsaints pillés. Notre sang devra alors répondre de leur profanation.	21 бо як нас візьмуть, візьмуть усю Юдею, і розграбована буде святиня, і ми нашою кров’ю заплатимо за їхню зневагу.
22 Le meurtre de nos frères, la déportation du pays, le dépeuplement de notre héritage retomberont surnos têtes parmi les nations dont nous serons devenus les esclaves et nous serons alors pour nos nouveaux maîtresun scandale et une honte,	22 І вбивство братів наших і поневолення краю, і спустошення нашого спадкоємства впаде на нашу голову поміж народами, в яких ми будемо рабами, і ми будемо супроти тих, хто нами заволодіє, предметом згіршення і зневаги,
23 car notre servitude n'aboutira pas à un retour en grâce, mais le Seigneur notre Dieu en fera unepunition infamante.	23 бо наше рабство не вийде нам на ласку, але Господь, Бог наш, зробить з нього безчестя.
24 Et maintenant, frères, mettons-nous en avant pour nos frères, car leur vie dépend de nous, et lesanctuaire, le Temple et l'autel reposent sur nous.	24 Отож тепер, браття, покажім себе гідно перед нашими братами, бо їхнє життя від нас залежить, і все, що нам святе, храм і жертовник, на нас спочивають.
25 Pour toutes ces raisons, rendons plutôt grâces au Seigneur notre Dieu qui nous met à l'épreuve, toutcomme nos pères.	25 Подякуймо за це все Господеві, Богові нашому, що випробовує нас, як і батьків наших.
26 Rappelez-vous tout ce qu'il a fait à Abraham, toutes les épreuves d'Isaac, tout ce qui arriva à Jacoben Mésopotamie de Syrie alors qu'il gardait les brebis de Laban, son oncle maternel.	26 Згадайте, як він чинив з Авраамом, як він досвідчав Ісаака, і що приключилося з Яковом у Месопотамії Сирійській, коли він пас був вівці Лавана, брата матері своєї.
27 Comme il les éprouva pour scruter leur coeur, de même ce n'est pas une vengeance que Dieu tire denous, mais c'est plutôt un avertissement dont le Seigneur frappe ceux qui le touchent de près."	27 Бо так, як він випробував вогнем, щоб вивідати їхнє серце, так і на нас він не мститься. Господь лише дає перестороги, батожить тих, хто наближається до нього.»
28 Ozias lui répondit: "Tout ce que tu viens de dire, tu l'as dit dans un excellent esprit et personne n'ycontredira.	28 Озія ж їй на те: «Усе, що ти сказала, ти сказала з добрим серцем, і ніхто твоїм словам противитись не буде,
29 Bien sûr, ce n'est pas d'aujourd'hui que se manifeste ta sagesse. Dès ta prime jeunesse le peuple toutentier a reconnu ton intelligence tout comme l'excellence foncière de ton coeur.	29 бо твоя мудрість не віднині ясна, але від початку твоїх юних днів увесь народ знає твій розум і справжню доброту твого серця.
30 Mais les gens avaient tellement soif! Ils nous ont contraints de faire ce que nous leur avions promiset de nous y engager par un serment irrévocable.	30 Та народ умирав від спраги й примусив нас чинити те, що ми йому обіцяли були, й присилував нас дати присягу, якої ми не переступимо.
31 Et maintenant, puisque tu es une femme pieuse, prie le Seigneur de nous envoyer une averse quiremplisse nos citernes afin que nous ne soyons plus épuisés" --	31 Молись, отже, за нас, бо ти жінка благочестива, і Господь пошле дощ, що наповнить наші ритви, і ми не пропадемо.»
32 "Ecoutez-moi bien, leur répondit Judith. Je vais accomplir une action dont le souvenir se transmettraaux enfants de notre race d'âge en âge.	32 Тоді сказала до них Юдита: «Послухайте мене, й я вчиню діло, що перейде від роду й до роду дітям нашого народу.
33 Vous, trouvez-vous cette nuit à la porte de la ville. Moi, je sortirai avec ma servante et, avant la dateoù vous aviez pensé livrer la ville à nos ennemis, par mon entremise le Seigneur visitera Israël.	33 Цієї ночі ви станете при брамі, а я зо своєю слугинею вийду, і, в той час, коли ви постановили видати місто ворогам нашим, Господь через мене заступиться за Ізраїля.
34 Quant à vous, ne cherchez pas à connaître ce que je vais faire. Je ne vous le dirai pas avant de l'avoirexécuté" --	34 Та ви не старайтеся збагнути мого задуму, бо не скажу його вам, поки не буде виконане те, що маю на думці.»
35 "Va en paix! lui dirent Ozias et les chefs. Que le Seigneur Dieu te conduise pour tirer vengeance denos ennemis!"	35 Озія й начальники сказали їй: «Іди в мирі, нехай Господь Бог буде перед тобою на кару ворогам нашим!»
36 Et, quittant la chambre haute, ils rejoignirent leurs postes.	36 І вийшовши з шатра, розійшлись по своїх місцях.