1 Corintios 13

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 Aunque yo hablara todas las lenguas de los hombres y de los ángeles, si no tengo amor, soy como una campana que resuena o un platillo que retiñe.	1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
2 Aunque tuviera el don de la profecía y conociera todos los misterios y toda la ciencia, aunque tuviera toda la fe, una fe capaz de trasladar montañas, si no tengo amor, no soy nada.	2 кби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.
3 Aunque repartiera todos mis bienes para alimentar a los pobres y entregara mi cuerpo a las llamas, si no tengo amor, no me sirve para nada.	3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
4 El amor es paciente, es servicial; el amor no es envidioso, no hace alarde, no se envanece,	4 Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
5 no procede con bajeza, no busca su propio interés, no se irrita, no tienen en cuenta el mal recibido,	5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
6 no se alegra de la injusticia, sino que se regocija con la verdad.	6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7 El amor todo lo disculpa, todo lo cree, todo lo espera, todo lo soporta.	7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8 El amor no pasará jamás. Las profecías acabarán, el don de lenguas terminará, la ciencia desaparecerá;	8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
9 porque nuestra ciencia es imperfecta y nuestras profecías, limitadas.	9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10 Cuando llegue lo que es perfecto, cesará lo que es imperfecto.	10 Коли настане досконале, недосконале зникне.
11 Mientras yo era niño, hablaba como un niño, sentía como un niño, razonaba como un niño,	11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
12 pero cuando me hice hombre, dejé a un lado las cosas de niño. Ahora vemos como en un espejo, confusamente; después veremos cara a cara. Ahora conozco todo imperfectamente; después conoceré como Dios me conoce a mí.	12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
13 En una palabra, ahora existen tres cosas: la fe, la esperanza y el amor, pero la más grande todas es el amor.	13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.