Deuxième livre des Rois 7

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Élisée dit: “Écoutez la parole de Yahvé! Voici ce que dit Yahvé: Demain à cette heure, à la porte de Samarie, on aura une mesure de fleur de farine pour une pièce, et deux mesures d’orge pour une pièce.”	1 Тоді Єлисей сказав: «Слухайте слово Господнє: Так говорить Господь: Завтра о цій добі міра питльованої муки буде в брамі у Самарії по одному шеклю й дві міри ячменю по одному шеклю.»
2 L’officier sur la main duquel s’appuyait le roi répondit à l’homme de Dieu: “Quand bien même Yahvé ouvrirait des fenêtres dans le ciel, cela n’arrivera pas!” Élisée lui dit: “Eh bien, tu le verras de tes yeux, mais toi, tu n’en mangeras pas!”	2 Осаул же, що на його руку спирався цар, відповів Божому чоловікові: «Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?» А Єлисей сказав: «Побачиш своїми очима, та не їстимеш.»
3 Près de la porte de la ville il y avait quatre lépreux; ils se dirent l’un à l’autre: “Pourquoi rester ici à attendre la mort?	3 Чотири чоловіки, — тому що прокажені, були при вході в брамі, — казали вони один одному: «Чого нам тут сидіти та дожидати смерти?
4 Si nous décidons d’entrer en ville, nous mourrons, puisqu’en ville c’est la famine. Si nous restons ici, nous mourrons également. Le mieux est de déserter; allons au camp des Araméens. S’ils nous laissent la vie, nous vivrons, et s’ils nous mettent à mort, nous mourrons.”	4 Коли відважимось увійти в місто, голод у місті, й ми там помремо; коли зостанемось тут, теж помремо; тож ходіте, та перейдім в арамійський табір; зоставлять нас живими, то житимемо; а повбивають, то помремо.»
5 Peu après le coucher du soleil ils se rendirent au camp des Araméens, mais lorsqu’ils arrivèrent à l’entrée du camp, ils virent qu’il n’y avait plus personne.	5 Встали вони смерком, щоб іти в арамійський табір, і підійшли до краю арамійського табору, — аж там нікого!
6 Le Seigneur en effet avait fait entendre dans le camp des Araméens un bruit de chars et de chevaux, le bruit d’une immense armée, et ils s’étaient dit l’un à l’autre: “Sûrement, le roi d’Israël a payé les rois des Hittites et les rois des Égyptiens pour venir combattre contre nous.”	6 Господь бо зробив так, що в арамійському таборі розляглося тупотіння коней, гуркіт колісниць та шум великого війська, так що арамії казали один до одного: «Певно ізраїльський цар найняв хеттитських та єгипетських царів, щоб прийшли й напали на нас.»
7 Ils s’étaient donc enfuis au coucher du soleil, abandonnant leurs tentes, leurs chevaux, leurs ânes, en un mot, le campement tel qu’il était: ils n’avaient pensé qu’à sauver leur vie.	7 І кинулися смерком утікати, зоставивши свої намети, коней і ослів, — увесь табір, як стояв, — та й повтікали, аби вихопитися з душею.
8 Les lépreux étaient donc arrivés à l’entrée du camp; ils entrèrent dans une tente, ils mangèrent et ils burent. Puis ils prirent de l’or, de l’argent et des habits qu’ils allèrent cacher. Après cela ils revinrent et entrèrent dans une autre tente d’où ils enlevèrent tout ce qu’il y avait pour aller le cacher de nouveau.	8 Як же ті прокажені прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет і, наївшись та напившись, набрали срібла, золота й одежі та й вийшли те поховати. Потім повернулись, увійшли в Другий намет і там набрали й вийшли, щоб сховати.
9 Alors ils se dirent l’un à l’autre: “Ce que nous faisons n’est pas bien, car ce jour est un jour de bonne nouvelle et nous ne disons rien. Si nous attendons jusqu’au lever du jour, nous aurons un mauvais sort. Allons donc porter la nouvelle au palais du roi.”	9 Далі ж кажуть один одному: «Не так ми зробимо! Цей день — день доброї новини. Коли мовчатимемо й чекатимемо, поки розвидниться, нас покарають. Ходімо зараз же й сповістімо про це в царському палаці.»
10 Ils retournèrent en ville, appelèrent les gardes de la porte et leur rapportèrent ceci: “Nous sommes allés au camp des Araméens. Il n’y a plus personne, aucune présence humaine, mais seulement les chevaux et les ânes attachés et les tentes telles qu’ils les ont laissées.”	10 Прийшли вони, прикликали міську сторожу й розповіли їм: «Ми ходили в арамійський табір, та там нема нікого, не чути голосу людського, а тільки коні та осли поприв’язувані, й намети, як були.»
11 Les portiers crièrent et l’on porta la nouvelle au palais du roi.	11 Тоді сторожа загукала, й перейшла вість до середини в царський палац.
12 En pleine nuit le roi se leva et dit à ses conseillers: “Je vais vous dire ce que les Araméens ont fait: ils savent que nous sommes affamés et ils ont quitté leur camp pour se cacher dans la campagne. Ils se sont dit: ‘Quand les Israélites sortiront de la ville, nous les ferons prisonniers, puis nous entrerons dans leur ville.’ ”	12 Підвівся цар серед ночі й каже своїм слугам: «Я вам скажу, що арамії нам зробили: вони знають, що ми голодуємо, от і покинули табір, щоб сховатись у полі, та й думають: Як повиходять з міста, захопимо їх живцем і ввійдем у місто.»
13 L’un de ses conseillers répondit: “Prenons cinq chevaux parmi ceux qui sont restés. De toute façon ils sont bons pour mourir, comme toute la foule des Israélites. Envoyons-les et nous verrons bien.”	13 Один же з його слуг відповів: «Нехай візьмуть 5 коней, що тут іще зостались, — як з ними щось станеться, загинуть, як і всі інші, що погинули з голоду, — та пошлімо їх на розвідини.»
14 On prit donc deux chars attelés de chevaux et le roi les envoya à la poursuite de l’armée des Araméens: “Allez et voyez!” leur dit-il.	14 Взяли дві пари коней, і цар послав їх до араміїв з наказом: «Ідіте й роздивітесь!»
15 Ils suivirent leurs traces jusqu’au Jourdain et virent que toute la route était jonchée d’habits et d’objets que les Araméens avaient abandonnés dans leur fuite. Les messagers revinrent le dire au roi.	15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога встелена одежою та знаряддям, що покинули арамії, як зо страху втікали. Повернулись посланці та й донесли про те цареві.
16 Le peuple sortit alors et le camp des Araméens fut mis au pillage; pour une pièce d’argent on avait une grande mesure de fleur de farine ou deux grandes mesures d’orge, comme l’avait dit Yahvé.	16 Тоді вийшов народ і розграбував арамійський табір: міра питльованої муки була по шеклю, і 2 міри ячменю по шеклю, за словом Господнім.
17 Justement le roi avait placé à la porte de la ville l’officier sur la main duquel il s’appuyait. Les gens le piétinèrent près de la porte et il mourut comme l’avait annoncé l’homme de Dieu lorsque le roi était descendu chez lui.	17 Цар поставив того осаула, що на його лікоть спирався, вартовим при брамі, але народ розтоптав його на воротях, і він помер, за словом Божого чоловіка, що сказав, як прийшов був до нього цар.
18 En effet, lorsque l’homme de Dieu avait dit au roi: “Demain - et c’était le cas - on aura à la porte de Samarie deux grandes mesures d’orge ou une grande mesure de fleur de farine pour une pièce d’argent”,	18 І справді, коли Божий чоловік сказав був цареві: «Завтра, о цій порі в брамі у Самарії 2 міри ячменю будуть по одному шеклю, а одна міра питльованої муки по одному шеклю,»
19 l’officier avait répondu à l’homme de Dieu: “Même si Yahvé ouvrait des fenêtres dans le ciel, cela n’arriverait pas!” Et Élisée lui avait dit: “Eh bien, tu le verras de tes yeux, mais toi, tu n’en mangeras pas!”	19 то осаул відповів Божому чоловікові: «Навіть якби Господь поробив отвори в небі, чи це могло б статись?» А Єлисей сказав: «Побачиш своїми очима, та з того не їстимеш.»
20 C’est ce qui arriva: les gens le piétinèrent à la porte de la ville, et il mourut.	20 Так і сталось із ним, бо народ розтоптав його в воротях, і він помер.